logo (068) 202 57 83 (Beeline), (095) 710 36 67 (MTC)
help
онлайн
консультация
skype
онлайн
звонок
email_icon
E-mail:
admin@superstudent.com.ua

Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
Мы профессионально позаботимся о Вашей успешности 24 часа в сутки 7 дней в неделю

Культурологія - контрольна робота

План

1. Генезис та етапи культурної революції………..…………………………................................3

Творча робота. Похід у театр на виставу «Марія» («Сльози Божої матері»)………………9

3. Тести………………………………………….……………………………......................................12

Список використаної літератури…………………………...……………….13

Додаток………………………………………………………………………..14
1. Генезис та етапи культурної революції.

Генезис культурної революції

В повсякденному мовленні “культура” — це передовсім показник освіченості, вихованості, дотримання прийнятих норм поводження.

Власне термін «культура» має латинське  походження від colere —обробляти, заселяти, вирощувати, опікуватись чимось; похідне від нього —cultus (вшанування). Звідси «культ» — богів, предків, культ сили, культ кохання тощо. Також і сolonus — колонія, тобто, заселена земля; agri cultura  — обробіток землі, вирощування.

Гене́зис (англ. genesis) — походження, виникнення, процес утворення.

Ми знаходимось у середині надзвичайної культурної революції, яка почалась із винаходженням кінематографа, потім телебачення і комп’ютерів. Комп’ютер став для інформаційної ери тим, чим був печатний прес для ери писемності. Але всі культурні досягнення не з’являються спонтанно, їм передують певні обставини та діяльність людини [3, с.160].

Культурна революція повинна зламати духовно і змінити людину, його свідомість, його ціннісні уявлення, в кінцевому рахунку структуру особистості. Створена в ході революції нова людина буде будувати нове суспільство.

Для виникнення революції необхідною є криза. Культурна революція не може виникнути раніше, ніж визріють її об’єктивні передумови.

Культурна революція охоплює всі сфери життя держави – економіку, політику, ідеологію, освіту, спорт і т.д. В ході революції використовуються всі засоби дії на людей – радіо, телебачення, спецслужби, різні релігіозні та суспільні організації.

Процес породження культури охоплює одночасно обидві сторони життєдіяльності людини – його матеріальну й духовну діяльність, і його здатності до праці, і його здатності до мислення. Ми дотепер зіштовхуємося із ситуацією, коли соціогенез намагаються зв'язати із зародженням мислення в людини, а мислення – прямо зв'язують із мовою, словесною формою вираження мислення. Однак поява мови фіксується емпірично – вона з'являється 40-50 тисяч років тому. Але тоді й мислення людини виникає в цей же час [4, с.205].

Культурна революція та її етапи

Умовно культурну революцію можна поділити на два етапи. Перший етап – це захоплення культурної і політичної влади в державі. В сучасному світі культурна революція спочатку відбувається як сукупність порівняно дрібних перетворень всередині державного апарату, причому на вищому рівні (революція "зверху"). Якщо при цьому відбувається будь-яка боротьба, вона не виходить за рамки держапарату. Заходи, які в сукупності здійснюють культурну революцію, поступово зверху опускаються в нижчі інстанції і поступово захвачують всю систему влади. І вже на другому етапі відбувається повне руйнування того культурного пласту, на якому тримається "стара" держава (релігія, освіта, культура, сім’я і т.д.).

Зазвичай практично будь-яка революція починається як революція політична, і зміна влади обмежується рамками існуючої еліти. Але культурна революція відрізняється тим, що захоплення влади здійснюється цілеспрямованим впровадженням культреволюціонерів в органи влади, що формують культурні та ідеологічні установки населення. В сучасних високорозвинутих демократичних державах завоювати політичну владу можна лише шляхом досягнення культурної гегемонії і керованої інтелектуалами революційної перебудови суспільної свідомості [8, с.270].

На першому етапі (періоду) існує панівна у науковому співтоваристві модель постановки й рішення проблеми, існуюча наукова парадигма не викликає ні у кого серйозних заперечень і забезпечує існування наукової традиції. Потім настає час наукової революції – заміни парадигми, тобто зміни прийнятої науковим співтовариством моделі постановки й вирішення проблем. В цей час загострюється суперництво між конкуруючими концепціями. Кожна нова парадигма репрезентує нові уявлення про розмежування раціональної думки і нераціональних форм інтелектуальної діяльності. Не існує фактів, які б не залежали б від парадигми. Для розуміння специфіки розвитку культурологічного знання важливе значення має твердження про те, що приймаючи ту чи іншу парадигму, науковці тим самим прирікають себе дивитися на світ крізь її призму: теорія вирішує, які саме фрагменти осмисленого досвіду можна вважати науковими фактами. Цим багато в чому пояснюється наявність в культурології багатьох концепцій та відмінність підходів щодо пояснення складних явищ культури [12, c.144].

Етапи культурної революції в Китаї

Розглянемо етапи культурної революції в Китаї.

Більшість дослідників «культурної революції» сходяться на тому, що однією з основних причин культурної революції, що розгорнулася в Китаї, була боротьба за лідерство в партії.

Після провалу «Великого стрибка», позиції Мао в країні сильно похитнулися. Тому в ході «культурної революції» Мао Цзэдун ставив перед собою два головні завдання, обидва з яких зводилися до зміцнення його лідируючого місця на політичній арені КНР: знищити опозицію, у якої почали з'являтися думки про реформи економіки із частковим впровадженням у неї ринкових механізмів, і, у той же час, зайняти чимось народні маси, що бідують. Зваливши всю провину за провал «Великого стрибка» на внутрішню опозицію (Лю Шаоци) і зовнішніх ворогів (ревізіоністський СРСР на чолі із Хрущевым), Мао вбивав двох зайців відразу: і забирав конкурентів, і давав вихід народному невдоволенню [5, с.397].

З початком «культурної революції» у Китаї почалася чергова кампанія «самокритики»: партійці й інші китайці повинні були в писемній формі «покаятися у своїх гріхах» і помилках перед партією. Таку «самокритику» змушений був написати й Лю Шаоци. 24 липня 1966 року Мао особисто покритикував позицію Лю Шаоци. Дружина Мао, Цзян Цин, буквально кричала: «Лю Шаоци! Ти направляв робочі групи, які жорстоко розправлялися з молодими генералами культурної революції! Це найбільший злочин, що завдало невимовної шкоди!» На XI пленумі Лю Шаоци втратив положення людини номер два. Фактично він був відсторонений від роботи на час, «поки Компартія Китаю буде визначати характер його помилок. Лю Шаоци був підданий звичайної в той час у партії процедури «відходу убік». Це означало, що член партії офіційно не втрачав свого поста, але фактично відсторонявся від роботи, перебував під домашнім арештом. У такому підвішеному стані людина могла перебувати роками. У підсумку Лю Шаоци, що виявився в ізоляції, разом зі своєю дружиною й дітьми піддався численним приниженням і знущанням, у які виливалися не тільки демагогічні допити, але й «стихійні демонстрації», які збиралися біля його будинку в «захист голови Мао». Навіть його малолітня дочка піддавалася знущанням і побоям у школі. У результаті цього цькування Лю Шаоци вмер від запалення легенів, а його дружина Ван Гуанмей – через 10 років у божевільному будинку.

Культурна революція, масовий рух, початий вождем китайської комуністичної партії Мао Цзедуном у 1966 – 1969 роках, спрямована проти вищих представників середнього класу - державних службовців, артистів і вчених, що були знищені, ув'язнені у в'язниці, принижені або вигнані з країни. Спрямована на "очищення" китайського комунізму, вона була також спробою Мао обновити свою політичну й ідеологічну позицію всередині Китаю. Управлінський і економічний хаос, що виник у результаті, мав багато довгострокових наслідків.

Перший етап "культурної революції" тривав із травня 1966 р. по квітень 1969 р. - це була найбільш активна й руйнівна фаза "культурної революції", що закінчилася скликанням IX з'їзду КПК. Приводом для початку руху послужила публікація й листопаді 1965 р. у шанхайській газеті "Веньхуей бао" статті Яо Веньюаня "Про нову редакцію історичної драми "Розжалування Ганьби Жуючи". П'єса була написана в I960 р. видним китайським істориком, заступником мера Пекіна В Ханем. Він був обвинувачений в тому, що, розповідаючи у своїй драмі про епізод з історії середньовічного Китаю, нібито натякав на несправедливість гонінь і розжалування маршала Пен Дехуая, який був міністром оборони КНР, що дало в 1959 р. негативну оцінку "великому стрибку" і народним комунам у КНР. П'єса була названа в статті "антисоціалістичною отрутною травою". За цим пішли обвинувачення проти керівників Пекінського держкому КПК і відділу пропаганди ЦК КПК. Наприкінці 1965 р. був знятий зі своїх постів заступник міністра оборони КНР, начальник Генерального штабу НОАК, секретар ЦК КПК Ло Жуйцин, обвинувачуваний в "виступі проти партії" і "узурпації влади в армії".

Хоча буржуазія вже скинута, вона намагається за допомогою експлуататорської старої ідеології, старої культури, старих вдач і старих звичаїв розкласти маси, завоювати серця людей, посилено прагне до своєї мети - здійсненню реставрації. На противагу буржуазії пролетаріат на будь-який її виклик в області ідеології повинен відповідати нищівним ударом і за допомогою пролетарської нової ідеології, нової культури, нових вдач і нових звичаїв змінювати духовний вигляд усього суспільства. Нині ми ставимо собі метою розгромити тих убраних владою, які йдуть по капіталістичному шляху, розкритикувати реакційних буржуазних «авторитетів» у науці, розкритикувати ідеологію буржуазії й всіх інших експлуататорських класів, перетворити освіту, перетворити літературу й мистецтво, перетворити всі області надбудови, не відповідному економічному базису соціалізму, для того щоб сприяти зміцненню й розвитку соціалістичного ладу [7, с.193].

Другий етап "культурної революції" - від IX до Х з'їзду КПК - почався в травні 1969 р. і завершився в серпні 1973 р.

Деякі керівники, яким удалося зберегти свої позиції, вимагали коректування екстремістських установок у галузі економіки, з огляду на насущні потреби розвитку країни. З їх ініціативи з початку 70-х рр. стали обережно вводитися елементи планування, розподілу по праці, матеріального стимулювання. Були також вжиті заходи по поліпшенню керування народним господарством, організації виробництва. Відбулися деякі зміни й у політиці в області культури, хоча твердий контроль над культурним життям як і раніше зберігся.

Після перемоги Чжоу Еньлая над "ультралівими", яка виразилась, зокрема, в загибелі Линь Бяо и частини його прихильників в вересні 1971 року, культурна революція замкнулась на проблемах культури, уникаючи нових ініціатив в економіці.

Третій етап "культурної революції" тривав з вересня 1973 р. до жовтня 1976 р., тобто від Х з'їзду КПК до розгрому "контрреволюційної" "банди чотирьох" на чолі зі Цзян Цин, що ознаменували собою кінець "культурної революції".

Незважаючи на досягнутий на Х з'їзді компроміс між різними силами в КПК, обстановка в країні продовжувала залишатися нестабільною. На початку 1974 р., за пропозицією Цзян Цин, Ван Хунвеня і їхніх прихильників, була розгорнута нова загальнонаціональна політико-ідеологічна кампанія "критики Лин Бяо й Конфуція", схвалена Мао Цзедуном. Початок їй поклали виступи в пресі, спрямовані на розвінчання конфуціанства й вихваляння легізму - давньокитайського ідейного плину, що панував при імператорі Цинь Шихуане - главі першої загалькитайської деспотії (III ст. до н.е.). Специфічною рисою кампанії, як і деяких попередніх, з'явилося звернення до історичних аналогій, до аргументів з області китайської політичної думки з метою вирішення актуальних ідеологічних і політичних проблем [5, с.420].


  1. 2. Творча робота. Похід у театр на виставу «Марія» («Сльози Божої матері»)

12 грудня 2008 року, гостюючи у друзів в Тернополі, ми ходили у драматичний театр імені Тараса Шевченка на сценічну версію роману Уласа Самчука «Марія» («Сльози Божої матері»).

Прем’єра вистави відбулася 1,2 березня цього року. Вистава "Сльози Божої Матері" – пам'ять загиблим під час Голодомору 1932-33 років. Інсценізація та режисура вистави здійснена заслуженим артистом України Олегом Мосійчуком.

Олег Мосійчук – талановитий актор, режисер, заслужений артист України, лауреат премії імені Садовського за режисуру у 1997 році, лауреат літературно-мистецької премії ім. Воробкевича. Його вистави – до глибини душі проникливі, оригінальні і не можуть залишити байдужим жодного глядача. Адже всі вони  про те, що є близьким кожній людині. Напевно саме тому вистави пана Мосійчука здавна користуються неабияким успіхом у 12 театрах України, а також неодноразово  представлялись на міжнародних фестивалях у Сполучених Штатах Америки, Словаччині, Польщі, Румунії.
Про таких як Олег Мосійчук кажуть, що це актор і режисер від Бога. А від себе ще додам, що він – людина, для якої не існує безвихідних ситуацій, оптиміст, ентузіаст і просто цікава і неординарна особистість. Життєвий девіз пана Олега – вдосконалення щодня.

«Сльози Божої Матері» – народна трагедія. На прикладі життя однієї сільської родини показана драма українського народу загалом, це ще одна можливість замислитись над жахливими злочинами проти української нації, збагнути глибину втрати, усвідомити цінність життя. У виставі брали участь: народні артист України Володимир Ячмінський та В’ячеслав Хім'як, заслужені артисти України Ярослава Мосійчук та Віра Самчук, а також Олександр Папуша, Микола Бажанов, Андрій Малінович, Віталій Зубченко та інші.

У театральній постановці показано долю кількох поколінь українців, людей з руками до землі й очима до неба, через долю головної героїні, яка носить біблійне ім'я Марія. Як і Матір Божа, Марія пройшла складний життєвий шлях. Пухнучи від голоду, Марія хоче лише одного – аби не зник з лиця землі їхній рід. Але залишається одна серед хрестів, багаторічного трауру, щоденних втрат…

Мені сподобалась сила характеру Марії. Цілеспрямована, вона точно знає, що їй потрібно для того, щоб стати щасливою. Марія вперто змінює свою долю, і доля здається, тому що любить трудолюбивих і впертих людей.

Під час перегляду вистави я глибоко переймався усім: сценографією, музикою, костюмами. Кожна дрібничка «Марії» несла смислове навантаження. Постановка торкалася найпотаємніших струн моєї душі. І не тільки моєї… У залі, чулися всхлипування глядачів, зітхання людей похилого віку, які, мабуть, самі були свідками подій, що описуються у виставі.

«Сльози Божої матері» – це шедевр українського мистецтва. Він змусив мене по-новому подивитися на історію свого народу, зокрема 1932-33-х років. Кожне слово персонажів, кожен образ, музичне оформлення  ніби щось «пробивало» у моїй свідомості, і уже не можна було не замислитись над подіями тих років…

Найбільше мені сподобався образ Гната – гарного господаря, працьовитого, терплячого, люблячого. У нього є чому повчитись. Він за характером добрий і милосердний. Вирізняється силою духу.
Покохавши на все життя Марію, він витривалістю та впертістю, терпінням та добротою завойовує її прихильність.

Не оздоблюється Гнат за гіркі слова докору після смерті їх дітей, захищає від людського поговору, коли Марія починає гуляти.
Довгий час він живе коханням, простим щастям бути біля коханої людини, а коли Марія іде від нього, добровільно прирікає себе на самотність.

Розраду від нерозділеного кохання Гнат знаходить у Біблії. Віра рятує його від розпачу. У монастирі, серед церковних книг, шукає він відповіді на свої питання. Коли Гнат повертається в село, біля нього починають збиратися люди. Кожен приходив із своїми думками й болями послухати Божого слова. А воно було особливо необхідне для селян в ті скрутні дні.

До глибини душі мене торкнулась сцена, коли наприкінці вистави Гнат приходить до самотньої, голодної Марії… Ця сцена ще раз підтверджує, що його кохання  живе й досі, воно – справжнє… І його вмінню любити потрібно повчитися нам – молодому поколінню ХХІ століття…

«Марія» була оцінена не лише тернопільськими глядачами. Вистава отримала відзнаку за режисуру на фестивалі в Івано-Франківську, а журі на чолі з народним артистом України Федором Стригуном запропонувало висунути її на Шевченківську премію.

В цілому, в драматургії я є прихильником того, що болить, що є «вічними проблемами». Що змушує людину думати й аналізувати, виховувати високі почуття та прагнення. У виставі «Марія» все це присутнє, саме тому дана постановка не залишила мене байдужим. Цей похід до драматичного театру ще довго мені згадуватиметься як хвилини, коли я доторкнувся до високого мистецтва, яке житиме вічно…


  1. 3. Тести

  1. Боги Стародавнього Єгипту:

в). Афіна. Гера

2) Найдавніші міста Шумеру:

а) Еріду

б) Урук

3) Перелічіть основні риси єгипетського образотворчого канону:

а) в ритуально-релігійному контексті: людина зображена схематично.

4) Стиль писемності в Стародавньому Єгипті:

а) ієрогліфічне письмо

5) Назвіть найвизначніші літературні памятки Стародавньої Греції:

а) Гомера «Іліада», «Одісея».

6) Афінські драматурги:

а) Есхіл

б) Софокл

7) Назвіть найвідомішого історика Греції, «батька історії».

б) Геродот

8) Засновник філософії:

в) Піфагор.

9) Форми скульптури – гліпітики – це

А) художнє різьблення по каменю.

10) Нормативно-правова база римського права:

а) «Дванадцять таблиць».


 

Список використаної літератури

1. Багацький В.В., Кормич Л.І. Культурологія: історія і теорія світової культури ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004.–304 с.

2. Гаврюшенко О.А., Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія культури: Навч. посіб /Наук. ред. Шейко В.М.–К.: Кондор, 2004 –763 с.

3. Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе. –К.:Дух i літера, 2001. – 542 с.

4. Еврасов Б. С. Социальная культурология: Пособие для студентов высших учебных заведений. – М., 1996. – 410 с.

5. Історія світової культури. Культурні регіони. Навчальний посібник/ Керівник авторського колективу Л.Т.Левчук.– К.: Либідь, 2000.–520 с.

6. Краснодембський 3. На постмодерністських роздоріжжях культури / Пер. с пол. Р. Харчук. – К.: Основи, 2000. – 196 с.

7. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.

8. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. Навчальний посібник. –К.: Знання, 2000.–360 с.

9. Самосознание культуры и искусства XX века. Западная Европа и США / Отв. ред. и сост. тома Р.А. Гальцева. – М.; СПб.: Унив. кн.: Культурная инициатива, 2000. – 637 с.

10. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підруч. / Н.Я. Горбач, С.Д. Гелей, З.П. Росінська та ін. – Львів: Каменяр, 1992. – 166 с.

11. Хоменко В.Я. Українська і світова культура: Підручник. –К.: Україна, 2003.–336 с.

12. Юдкін-Ріпун І.М. Прикладна культурологія. – К.: Абрис, 2000. – 376 с.

 

 

заказать курсовые, заказать курсовую, заказать диплом, заказать реферат, заказать контрольную, заказать дипломную, заказать курсовую работу, заказать дипломную работу, заказать контрольную работу, курсовая на заказ, диплом на заказ, дипломная работа на заказ,  реферат на заказ, контрольная работа на заказ, дипломную работу на заказ, дипломная на заказ, решение контрольных работ, написание курсовых, написание рефератов, , написание контрольных работ, написание бизнес-планов, написание отчетов практики, написание шпаргалок

написание курсовых, написание рефератов, написание контрольных работ, решение задач на заказ, заказать курсовые, заказать дипломные, заказать реферат, решение примеров, решение задач по математике,  заказать дипломную работу, контрольная работа на заказ, решение контрольных,  диплом на заказ, реферат на заказ, контрольная на заказ, курсовую заказать, курсовая на заказ, диплом заказать, заказать диплом, заказать реферат, заказать курсовую, заказать дипломную работу, курсовая, диплом,  заказать контрольную работу, дипломная работа на заказ, заказать курсовую, заказать дипломную, заказать реферат, заказать курсовую работу, заказать контрольную, курсовая работа, контрольных, решение задач, дипломная работа, решение задачи, дипломные, контрольные работы, курсовые работы, дипломные работы, курсовая на заказ, реферат на заказ, дипломную работу на заказ, дипломная на заказ, решение контрольных работ

 

 

База готовых работ: