logo (068) 202 57 83     (095) 710 36 67
help
Заявка
help
Viber
help
Skype
email_icon
E-mail
Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
Мы профессионально позаботимся о Вашей успешности 24 часа в сутки 7 дней в неделю

Основні положення права - реферат

ЗМІСТ

  1. Система права та законодавства…………………………………………..с.3
  1. Загальна характеристика цивільного законодавства. Цивільний кодекс України……………………………………………………………………….…….с.10
  1. Практичне завдання…………………………………………………….…с.13

Список використаної літератури………………………………………….…с.14

1.Система права та законодавства

Право — це система або сукупність норм (правил поведін­ки), які мають офіційний формальний характер, встановлені дер­жавою, є загальнообов'язковими для всіх учасників суспільних відно­син, охороняються державою від порушень, виражають юридичні права і обов'язки і направлені на регулювання і охорону найбільш важливих суспільних відносин і соціальних цінностей.

Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність норм, але і певну систему норм, які пов'язані між собою внутрішньою єдністю. Ця єдність обумовлена суттю права, його правовими принципами, політичною і економічною системами [5; с.79].

Регулювання й охорону суспільних відносин право здійснює за допомогою відповідної системи.

Система права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація і структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість юридичних норм та об'єктивний поділ їх на галузі і інститути відповідно до особливостей суспільних відносин.

Часто поняття  «система права» і «струк­тура права» застосовуються як синоніми та легко замінюють один одного. У будь-якому випадку, опис структури права в новітніх дослідженнях обмежується або обґрунтуванням його по­ділу на галузі, або виявлення специфіки виникнення нових галузей чи інститутів права.

В умовах незалежності з'явилися фундаментальні праці з питань права України, які заклали міцний теоретичний фундамент у дослідження системи права в Україні (А.Заєць, М.Козюбра, А.Колодій, А. Шаповал, Н.Онищенко, П.Рабінович, В.Селіванов, Я.Шевченко, Ю.Шемчушенко та інші).

Система права формується і функціонує на основі загальних об'єктивних закономірностей. Це складне і соціальне явище, що розвивається, відображає і закріплює в нормативній формі закономірності громадського життя [5; с.80].

Система права не може створюватися на суб'єктивному розсуді людей, оскільки обумовлена реально існуючою системою суспільних відносин.

Для системи права характерні єдність і взаємозв'язок норм, її складових. Вони не можуть функціонувати ізольовано. Їхня регулююча сила складається у взаємоузгодженні і загальній цілеспрямованості. Кожний структурний елемент, витягнутий із системи права позбавляється системних функцій, а отже, і соціальної значимості [5; с.81].

До основних ознак системи права варто віднести: поділ усієї сукупності норм права на взаємозалежні комплекси, галузі, підгалузі, інститути права; єдність і погодженість між собою норм права, що складають систему права, об'єктивний характер побудови системи права. Такий розподіл обумовлюється великою розмаїтістю суспільних відносин, що відображає і регулює система права.

Таким чином, система права — це його внутрішня будова, що виражається в єдності і погодженості діючих у державі правових норм і разом з тим у поділі права на відносно самостійні частини.

Історично всі системи права умовно містять у собі право приватне і публічне. Такий розподіл можливий тільки в сфері реалізації права, тобто в сфері правовідносин [5; с.82].

Система права сучасного суспільства поєднує наступні основні галузі: 1. Державне (конституційне) право — це галузь права, що закріплює основи суспільного і державного устрою країни, основи правового положення громадян, систему органів держави і їхніх основних повноважень. 2. Адміністративне право регулює суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення виконавчо-розпорядницької діяльності органів держави. 3. Фінансове право являє собою сукупність норм, що регулюють суспільні відносини в сфері фінансової діяльності. 4. Земельне право регулює суспільні відносини в області використання й охорони землі, її надр, вод, лісів, що є матеріальною основою життєзабезпечення людського суспільства. 5. Цивільне право — найбільш об'ємна галузь системи права, що регулює різноманітні майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини. Норми цивільного права закріплюють і охороняють різні форми власності, визначають права та обов'язки сторін у майнових відносинах, регламентують відносини, пов'язані зі створенням творів мистецтва, літератури і т.д. Цивільним правом охороняються і такі особисті немайнові права, як честь і достоїнство громадянина або організацій. 6. Трудове право — це галузь права, що регулює суспільні відносини в процесі трудової діяльності людини. Норми трудового права визначають, наприклад, умови прийому на роботу, встановлюють робочий час і час відпочинку, правила безпеки умов праці. 7. Сімейне право — галузь права, що регулює брачно-сімейні відносини. Її норми встановлюють умови і порядок вступу в шлюб, визначають права й обов'язки чоловіка і жінки, батьків і дітей по відношенню один до одного. 8. Цивільно-процесуальне право регулює відносини, що виникають у процесі розгляду судами цивільних, трудових і сімейних спорів. Норми цивільно-процесуального права визначають ланцюги, задачі, права й обов'язки суду при здійсненні правосуддя; закріплюють правове положення учасників цивільного процесу; регламентують хід судового розгляду; порядок винесення й оскарження судового рішення. 9. Кримінальне право являє собою комплекс норм, що встановлюють, яке суспільно небезпечне поводження є злочинним і яке покаранням за його здійснення застосовується. Норми кримінального права визначають поняття злочину; встановлюють коло злочинів, види і розміри покарання за злочинне поводження й інше. 10. Кримінально-процесуальне право поєднує норми, які визначають порядок провадження в кримінальних справах. Норми даної галузі регулюють діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду і їхні взаємини з громадянами при розслідуванні, у ході судового розгляду і при вирішенні кримінальних справ. 11. Кримінально-виконавче право регулює відносини, які складаються при виконанні мір кримінального покарання і пов'язані з виправно-трудовим впливом. Норми цієї галузі встановлюють порядок відбування засудженими призначеної їм міри кримінального покарання, а також регламентують діяльність по виправленню засуджених при відбуванні покарання.

Отже, внутрішня форма права характеризується відповідною сукупністю правових норм, що поєднуються в інститути, підгалузі і галузі права [5; с.81-82].

Порбудова системи законодавства відбувається за іншим принципом. У її формуванні значне місце займає суб'єктивний фактор, обумовлений потребою правової практики, необхідністю враховувати форми людського спілкування, які постійно змінюються [6; с.90-91].

Більшість дослідників говорить про те, що система права виражає внутрішню будову права, у той час як система законодавства - зовнішня форма вираження і закріплення системи правових норм.

Система законодавства — це сукупність джерел права які є формою вираження правових норм. Тому право не існує поза законодавством. Вони співвідносяться як форма і зміст. Саме в законодавстві (джерелах права) правові норми і їхні різні структурні утворення одержують своє реальне вираження, зовнішній прояв. У цьому змісті система права і система законодавства в цілому збігаються [6; с.100-101].

Розмаїтість і взаємозв'язок соціальних відносин, що виникають у різних сферах громадського життя, необхідність їхньої ефективної організації обумовлює створення в системі законодавства таких структурних елементів, які не збігаються із системою права. Тому галузі права не завжди відповідають галузям законодавства [6; с.99].

Система законодавства містить у собі наступні основні види галузей законодавства: 1. Галузеве законодавство містить норми, які регулюють якісно визначений вид суспільних відносин, що є предметом однієї галузі права. Тут галузь законодавства збігається з галуззю права (наприклад, земельне, сімейне, кримінальне законодавство). 2. Внутрішньогалузеве законодавство виражає норми підгалузі або інституту права, які регулюють різновид галузевих суспільних відносин (авторське законодавство в складі галузі цивільного законодавства; гірське, водне, лісове законодавство як внутрішньогалузеві елементи земельного законодавства; банківське законодавство в складі фінансового законодавства). 3. Комплексне законодавство включає норми декількох галузей права, які регулюють різні за своїм видовим змістом суспільні відносини, що складають відносно самостійну сферу громадського життя (господарське, транспортне, військове законодавство).

Предметом регулювання комплексних галузей законодавства на відміну від галузей права є не вид, а сфера суспільних відносин, що поєднує різні їхні види. Будучи предметом регулювання норм декількох галузей права, вони разом з тим мають відому єдність, обумовлену спільністю цілей і задач людської діяльності. Єдність галузевих груп суспільних відносин визначають спільність і взаємозв'язок регулюючих їх  норм права.

Існує два різновиди систематизації законодавства: інкор­порація і кодифікація.

Інкорпорація - це форма систематизації норматив­них актів, за якою вони об'єднуються повністю чи час­тково у тематичні збірники чи видання, які видаються для широкого використання.

Особливістю інкорпорації є те, що, на відміну від кодифікації, нормативний зміст законо­давчих актів не змінюється, вони підлягають зовнішній об­робці. У той самий час форма викладення змісту законів при здійсненні офіційної інкорпорації іноді може зазнавати деяких змін, оскільки вона не зводиться до простого відтво­рення раніше виданих актів, а законодавчий матеріал, що об'єднується, підлягає більш-менш складній зовнішній об­робці: до тексту закону вносяться наступні офіційні зміни, виключаються статті й пункти, що втратили силу, або мали тимчасове значення, або містять явні суперечності тощо.

Інкорпорація буває:  офіційна, що здійснюється суб'єктами, які ухвалили акт, чи спеціально на те уповноваженими (наприклад, пуб­лікація законів у «Відомостях Верховної Ради України»), та  неофіційна, що здійснюється іншими суб'єктами (ви­давництвами, навчальними закладами, громадянами).

Консолідація - це форма систематизації норматив­них актів, за якою велика кількість нормативних актів з одного і того самого питання чи споріднених питань об'єднують в один укрупнений нормативний акт, який набуває чинності, а акти, на підставі яких він створював­ся, втрачають силу. При цьому ознакою консолідації є те, що, попри зміну форми зміст правового регулювання залишається незмінним.

Кодифікація - це спосіб систематизації, за яким здій­снюється така обробка нормативно-правових актів, що певною мірою змінює їхню структуру (погоджує, усуває протиріччя, об'єднує тощо). Результатом кодифікації є но­вий нормативно-правовий акт (кодекс, інструкція, положен­ня тощо).

Значення кодифікації полягає в тому, що в результа­ті відбувається всебічна внутрішня переробка норматив­ного матеріалу, відбувається його галузево-інституційна структуризація (системне впорядкування) норм однієї юридичної сили та галузевої належності, які спрямовані на єдине, максимально чітке та одноманітне регулювання та охорону відповідних суспільних відносин.

Результатом кодифікації є створення кодифікаційного акта, під яким розуміють упорядкувальний зведений ста­білізаційний нормативно-правовий акт, що містить віднос­но завершену систему уніфікованих нормативних поло­жень, які є вичерпними або базовими для системного комплексного регулювання певної відособленої предмет­ної сфери суспільних відносин.

Кодифікація має тільки офіційний характер і поділяєть­ся на: а) загальну, в результаті чого утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів); б) галузеву, що охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси); в) міжгалузеву та підгалузеву (інституційну), що відпо­відно поширюється на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів.

Основні відмінності між інкорпорацією та кодифікацією як основними формами систематизації законодавства можна звести до таких кількох ознак: 1.Інкорпорація може здійснюватися будь-якими суб'єк­тами (державними та недержавними органами й організа­ціями, приватними особами), а тому вона може бути як офіційною, так і неофіційною. При цьому для здійснення ін­корпорації немає потреби в наявності відповідних спеціаль­них повноважень. Кодифікація здійснюється виключно спеціально уповно­важеними на те органами держави і завжди має офіційний характер. 2.Мета інкорпорації полягає у зовнішній обробці чинно­го законодавства, яка б забезпечувала його доступність, лег­кість розуміння, зручність реалізації. Мета кодифікації - у кардинальній переробці та удоско­наленні змісту законодавчого регулювання. 3.При інкорпорації не вносять зміни у приписи правових норм щодо прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, вста­новлення чи зміни санкції і т. п., тобто зміст норм законів по суті не змінюється. При кодифікаційних роботах, згідно з потребами суспіль­ного розвитку, у зміст правового регулювання вносять суттєві зміни аж до відміни існуючих і створення принципово нових правил поведінки. 4.Інкорпорація законодавства може здійснюватися на ос­нові широкого кола підстав: хронології видання законів, предмета регулювання, алфавітного порядку тощо. Кодифікація здійснюється в межах певної галузі законо­давства, тому в її основі мають бути предмет і метод право­вого регулювання. 5.У результаті інкорпорації створюється зібрання (збір­ка) законів, які були видані в різний час і можуть бути при­значені для регулювання як однієї, так і кількох різних сфер суспільних відносин. При цьому зміст законів може подава­тися таким, яким він був даний законодавцем при першому опублікуванні актів, або таким, яким він став після внесення до них у подальшому поправок і доповнень. Тому такі зібрання можуть мати як офіційний, так і неофіційний ха­рактер. В останньому випадку в інкорпорованій збірці обо­в'язково даються посилання на офіційні друковані видання, в яких вміщено офіційний (загальнообов'язковий) текст на­друкованого у збірці закону. У результаті кодифікації створюється єдиний законодав­чий акт (кодекс), який регламентує конкретну сферу су­спільних відносин і завжди має офіційний характер.

Таким чином, інкорпорація являє собою таку обробку за­конодавства, яка не вносить у неї ніяких нових начал. Це зовнішня систематична обробка діючих законів, яка полег­шує користування ними, розташовує їх у систематичному порядку, але залишає без змін їх внутрішній зміст і лише одягає в нову форму старий матеріал [6; с.102-103].

2.Загальна характеристика цивільного законодавства. Цивільний кодекс України

Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.

Цивільне законодавство має свою структуру, елементами якої є закони, а також підзаконні нормативно-правові акти.

Під системою цивільного законодавства слід розуміти зумовлене внутрішніми та зовнішніми чинниками поєд­нання джерел цивільного права у погоджене, впорядко­ване і єдине ціле та одночасний їх поділ на відповідні внутрішньо диференційовані складові, що наділені відно­сною самостійністю та автономністю функціонування.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України 1996 р., яка має найвищу юридичну силу. Закони та інші норматив­но-правові акти приймаються на основі Конституції України і по­винні відповідати їй. Конституція України містить норми різних га­лузей права, у тому числі норми цивільного права. Вона передбачає цивільно-правові засади регулювання відносин власності у стат­тях 13, 14, 41. Статті 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31, 32 Конституції України заклали підвалини цивільно-правового регулювання особи­стих немайнових відносин з приводу таких особистих благ, як жит­тя, здоров'я, ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папе­ри, таємниця кореспонденції та ін.[1].

Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони. Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України.

Конституція України визначила правові засади розвитку будь-якого виду творчості, раціонального використання її результатів і їх правової охорони. Зазначені засади дістали достатню реалізацію в новому ЦК України [11; с115].

Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України [2], який був затверджений Верховною Радою України 16 січня 2003р. і вступив у дію з 1 січня 2004р. Він є єдиним ко­дифікованим актом цивільного законодавства [7; с.67].

ЦК України складається з 6 книг, 90 глав, 1308 статей. Він побу­дований за пандектною системою, відповідно до якої норми, які мо­жуть бути застосовані при регулюванні будь-яких суспільних відно­син, що становлять предмет цивільного права, подано окремою кни­гою під назвою «Загальні положення». Цивільно-правові інститути особливої частини цивільного права подано у 5 книгах: «Особисті немайнові права фізичної особи», «Право власності та інші речові права», «Право інтелектуальної власності», «Зобов'язальне право», «Спадкове право» [9; с.34-35].

Відповідно до ст.9 ЦК України його положення застосовуються до врегулювання відносин, що виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами зако­нодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулю­вання майнових відносин у сфері господарювання [13; с.116].

Книга перша «Загальні положення» складається з 5 розділів і 19 глав. У даній книзі регулюються питання, повязані з фізичними та юридичними особами та іншими субєктами цивільних правовідносин, об'єктами цивільних прав, правовим регулюванням правочинів, питанням представництва та позовної давності.

Книга друга «Особисті немайнові права фізичної особи» грунтується на положеннях II розділу Конституції України про права людини і громадянина. Дана книга містить перелік способів захисту особистого немайнового права, яке порушується (відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди тощо).

Книга третя «Право власності та інші речові права» передбачає регулювання речових відносин, повязаних з правами власності, володіння, сервітутними права, правом користування чужою землею для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), правом користування чужою землею для забудови (суперфіцій), заставою тощо та захист даних речових прав.

Книга четверта «Право інтелектуальної власності» містить за­гальні положення про інтелектуальну власність, а також норми ав­торського права, права промислової власності, права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. У ЦК України закладено нові інститути - суміжні права (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення), права на селекційні досягнення, на нерозкриту інформацію, на фірмове найменування, найменування місця походження товару. ЦК передбачає судовий порядок захисту порушених прав суб'єктів інтелек­туальної і промислової власності [13; с.115-116].

Книга п'ята «Зобов'язальне право» регулює відносини майново­го обігу – це договірні відносини, пов'язані з переданням майна у власність, тимчасове користування, виконанням робіт та наданням послуг тощо.

У книзі шостій «Спадкове право» вирішується проблема спадку­вання, усунення від спадкування, питання щодо спадкування окре­мих прав та обов'язків спадкодавця. Чимало нових положень сто­сується спадкування за заповітом. ЦК пропонує п'ять черг спадкоємців за законом. Змінено підхід до порядку прийняття спадщини.

Актами цивільного законодавства є також інші кодекси і закони України, які видаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Цивільне законодавство має два рівні: закони та підзаконні акти. Підзаконні акти, у свою чергу, теж мають декілька рівнів. Са­ме через це постає питання про визначення ядра цивільного законо­давства, і таким ядром є ЦК України.

Тенденція розвитку цивільного права полягає в тому, що, з одного боку, виникають нові види цивільних, приватноправових відносин, що регу­люються насамперед цивільним законодавством, і прийнятий Цивільний кодекс це беззаперечно за­свідчує, з іншого, - виникають нові види суспіль­них відносин, природа яких вимагає особливого правового регулювання, яке одночасно поєднує приватні та публічні правові засади [12; с.81].

Не дивлячись на великий за обсягом масив нормативно – правових актів, які забезпечують комплекс цивільних правовідносин та чисельні зміни, внесені до ЦК України, багато питань залишаються актуальними та такими, що потребують нормативного уточнення [8; с.118-119].

3. Практичне завдання

Громадянин України П. було обрано народним депутатом України  одномандатному виборчому окрузі №А. Також, його було обрано депутатом у міську раду.

Чи має право громадянин П. на суміщення цих посад? Обґрунтуйте вашу відповідь.

Згідно з Законом України «Про статус народного депутата України» [4] народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. Народний депутат України не має права мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі (ст.3 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування (ст.2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» [3]). Депутат місцевої ради не може мати іншого представницького мандата (ст.7 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

заказать курсовые, заказать курсовую, заказать диплом, заказать реферат, заказать контрольную, заказать дипломную, заказать курсовую работу, заказать дипломную работу, заказать контрольную работу, курсовая на заказ, диплом на заказ, дипломная работа на заказ,  реферат на заказ, контрольная работа на заказ, дипломную работу на заказ, дипломная на заказ, решение контрольных работ, написание курсовых, написание рефератов, , написание контрольных работ, написание бизнес-планов, написание отчетов практики, написание шпаргалок
написание курсовых, написание рефератов, написание контрольных работ, решение задач на заказ, заказать курсовые, заказать дипломные, заказать реферат, решение примеров, решение задач по математике,  заказать дипломную работу, контрольная работа на заказ, решение контрольных,  диплом на заказ, реферат на заказ, контрольная на заказ, курсовую заказать, курсовая на заказ, диплом заказать, заказать диплом, заказать реферат, заказать курсовую, заказать дипломную работу, курсовая, диплом,  заказать контрольную работу, дипломная работа на заказ, заказать курсовую, заказать дипломную, заказать реферат, заказать курсовую работу, заказать контрольную, курсовая работа, контрольных, решение задач, дипломная работа, решение задачи, дипломные, контрольные работы, курсовые работы, дипломные работы, курсовая на заказ, реферат на заказ, дипломную работу на заказ, дипломная на заказ, решение контрольных работ

База готовых работ: