logo (068) 202 57 83     (095) 710 36 67
help
Заявка
help
Viber
help
Skype
email_icon
E-mail
Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
Мы профессионально позаботимся о Вашей успешности 24 часа в сутки 7 дней в неделю

Цивільна оборона - реферат

Зміст

  1. 1. Значення цивільної оборони та цивільного захисту………………………2

1.1.     Комплекс заходів для захисту населення й об’єктів економіки .…4

1.2.     Система цивільної оборони …………………………………………..5

1.3.     Роль і завдання цивільної оборони ………………………………….5

  1. 2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій при виникненні надзвичайних ситуацій: радіаційний та хімічний захист…………..………11

2.1. Міри захисту населення при виникненні радіоактивного забруднення……………………………………………………………………12

2.2. Протихімічний захист ………………………………………………13

Список використаної літератури ……………………………………………16

1. Значення цивільної оборони та цивільного захисту

Цивільна оборона — система заходів щодо підготовки захисту населення, матеріальних і культурних цінностей на території України від небезпек, що виникають при веденні військових дій  або внаслідок цих дій, а також при виникненні надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру. Організація й ведення цивільної оборони є одними з найважливіших функцій держави, складовими частинами оборонного будівництва, забезпечення безпеки держави.

Основні завдання цивільної оборони:

  • захист населення від наслідків аварій, стихійних лих і сучасних засобів поразки (пожеж, вибухів, викидів сильнодіючих отруйних речовин, епідемій і т.д.);
  • координація діяльності органів керування по прогнозуванню, попередженню й ліквідації наслідків екологічних і стихійних лих, аварій і катастроф;
  • створення й підтримка в готовності систем керування, оповіщення, зв'язку, організація спостереження й контролю за радіаційною, хімічною небезпеками;
  • підвищення стійкості об'єктів галузей економіки  і їхнього функціонування в надзвичайному стані ;
  • проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
  • пошук потерпілих, аварій космічних кораблів, літаків  і інших повітряних суден ;
  • спеціальна підготовка керівних кадрів і сил, загальне навчання населення способам захисту й діям у надзвичайних ситуаціях мирного й військового часу;
  • нагромадження фонду захисних споруджень для укриття населення;
  • забезпечення населення засобами індивідуального захисту й організація виготовлення найпростіших засобів захисту самим населенням;
  • евакуація населення з великих міст і прилягаючих до них населених пунктів, які можуть потрапити в зону можливих сильних руйнувань або катастрофічного затоплення;
  • організація оповіщення населення про погрозу нападу супротивника з повітря, про радіоактивне, хімічне зараження, стихійні лиха;
  • навчання населення захисту від зброї масового ураження, а також веденню рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт.

Комплекс заходів для захисту населення й об’єктів економіки

Основні заходи які проводяться для захисту населення й об'єктів економіки країни:

  • своєчасне оповіщення населення про погрозу нападу супротивника, застосування зброї масової дії, технологічних аварій, стихійних лих, інформування про порядок дій у надзвичайній ситуації;
  • укриття населення в захисних спорудженнях;
  • використання засобів індивідуального захисту;
  • евакуація, а також відселення населення в безпечні райони;
  • захист продовольства, споруджень на систем водопостачання  і водозаборів, сільськогосподарських тварин, фуражу і т.д.  від зараження радіоактивними і сильнодіючими отруйними речовинами й біологічними засобами;
  • навчання населення способам захисту в надзвичайних ситуаціях.

До основних принципів захисту населення відносяться:

  • захист населення на всій території країни;
  • диференційований захист населення з обліком економічних, природних і інших характеристик, особливостей території й ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайної ситуації;
  • завчасне планування й проведення захисних заходів;
  • необхідна достатність і максимально можливе використання сил і засобів при визначенні обсягу й змісту заходів щодо захисту населення.

Система цивільної оборони

Систему цивільної оборони складають:

  • органи державної влади й керування всіх рівнів, до компетенції яких відносяться функції, пов'язані з безпекою й захистом населення, попередженням надзвичайних ситуацій і реагування на них (МНС, МВС, керування й відділи по надзвичайних ситуаціях міст і районів і т.д.);
  • органи повсякденного керування по забезпеченню захисту населення;
  • сили й засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;
  • фонди й резерви фінансових, медичних і матеріально-технічних засобів, передбачених на випадок надзвичайної ситуації;
  • системи зв'язку, оповіщення, керування й інформаційного забезпечення.

Цивільна оборона організується як по територіальному, так і по виробничому принципах. Основною ланкою системи цивільної оборони є об'єкт економіки (підприємство, завод, вуз і т.д.).

Керівником цивільної оборони об'єкта є керівник підприємства (а керівником цивільної оборони адміністративно-територіальної одиниці - голова виконавчої влади). Керівники цивільної оборони несуть персональну відповідальність (кримінальну й адміністративну) за організацію й здійснення заходів щодо цивільної оборони на відповідних підприємствах і територіях.

Керівником цивільної оборони України є президент України.

Роль і завдання цивільної оборони

Цивільна оборона є системою загальнодержавних оборонних заходів, здійснених у мирний і воєнний час для захисту населення й підвищення стійкості народного господарства в умовах застосування супротивником хімічної, бактеріологічної і ядерної зброї, а також для проведення  рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у вогнищах масової поразки.

Захист населення й матеріальних засобів від зброї масової поразки може бути досягнута лише спільними зусиллями Збройних Сил, цивільної оборони й усього населення.

Відповідно до тієї ролі, що покликана зіграти цивільна оборона в майбутній війні, на неї покладають наступні основні завдання:

n загальне обов'язкове навчання населення країни способам і засобам захисту від зброї масової поразки й діям у складі формувань цивільної оборони;

n захист населення від впливу ядерної, хімічної й бактеріологічної зброї;

n здійснення заходів, що забезпечують сталу роботу об'єктів народного господарства у військовий час;

n проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у вогнищах масової поразки й надання допомоги постраждалому населенню;

n проведення заходів, що забезпечують захист тварин, рослин, продовольства, сировини, джерел водопостачання й фуражу від радіоактивного, бактеріального й хімічного зараження, а також по ліквідації наслідків зараження.

Виконання кожної із зазначених завдань досягається цілим комплексом заходів, проведених у мирний і військовий час.

Розглянемо більш докладно заходи, проведені цивільною обороною.

Головним завданням цивільної оборони є захист населення від зброї масової поразки. Вирішується це завдання шляхом розосередження робітників та службовців і евакуації населення в заміську зону, укриття населення в захисних спорудженнях і забезпеченням його індивідуальними засобами захисту.

З огляду на територіальні особливості України ,розосередження робітників та службовців і евакуація населення з великих міст у заміську зону визнані найбільш доцільними й економічними способами захисту населення від зброї масової поразки.

Розосередження - це організований вивіз (вивід) з великих міст і розміщення в заміській зоні робітників і селищах підприємств і установ, що продовжують виробничу діяльність у місті у воєнний час.

Розосередженню також підлягають робітники та службовці окремо вартих об'єктів народного господарства, що представляють певну мету для ядерних ударів супротивника.

Евакуація - це організований вивіз (вивід) і розселення в заміській зоні іншого населення великих міст, а також вивіз (вивід) у безпечних місцях населення, що проживають у районі можливого катастрофічного затоплення у випадку руйнування гідротехнічних споруджень.

Успішне рішення завдання по розосередженню робітників та службовців і евакуації населення дозволить значно знизити втрати серед населення у випадку застосування супротивником зброї масової поразки.

Розосередженням і евакуацією керують начальники цивільної оборони і їхні штаби. У допомогу їм для підготовки й практичного проведення розосередження й евакуації населення з великих міст створюються крайові, обласні, міські й районні евакуаційні комісії. Такі комісії також повинні створюватися на великих об'єктах народного господарства. У сільських районах створюються комісії із прийому й розміщення розосередженого й евакуйованого міського населення.

Начальники й штаби цивільної оборони, а також комісії сільських районів здійснюють прийом і розміщення розосередженого й евакуйованого з міст населення, його працевлаштування, медичне й побутове обслуговування.

Досить важливим по значимості заходом є своєчасне й організоване розміщення населення в притулках і укриттях. Варто враховувати, що якщо люди укриютьсяя навіть у траншеї або неприкритій щілині, то ймовірність поразки ударною хвилею ядерного вибуху зменшиться в 1,5-2 рази в порівнянні з розташуванням на відкритій місцевості.

Якщо траншею або щілину перекрити,то вони, крім того,будуть захищати від світлового випромінювання, краплинно-рідких отруйних речовин і послабляти дія радіоактивні випромінювання в 40 разів у порівнянні з випромінюваннями на відкритій місцевості.

Притулки зі спеціальним устаткуванням повністю забезпечують комплексний захист від радіоактивних і отруйних речовин, бактеріальних аерозолів, світлового випромінювання й зменшують імовірність поразки ударною хвилею в 3-5 і більше раз.

У великих містах на важливих об'єктах народного господарства ще в мирний час будуються притулки зі спеціальним устаткуванням для вкриття найбільшої зміни робітників та службовців підприємств і організацій, що продовжують діяльність у місті у воєнний час. Крім того, для захисту робітників та службовців цих підприємств при необхідності в певний період часу зводяться притулки зі спрощеним устаткуванням.

У населених пунктах сільської місцевості й у невеликих містах укриття повинні забезпечити захист місцевого населення й евакуйованих громадян головним чином від радіоактивних речовин, а також хімічного й бактеріального зараження. Із цією метою ще в мирний час проводиться необхідна підготовча робота, а при виникненні погрози нападу супротивника повсюдно обладнаються протирадіаційні укриття, пристосовуються під укриття житлові й виробничі будинки, підвали будинків, льоху, овочесховища, силосні ями або використовуються для захисту людей природні укриття - підземні виробітки, кар'єри, яри, виїмки.

Велике значення має забезпечення  населення індивідуальними засобами захисту. Вирішується це завдання плановим постачанням робітників та службовців індивідуальними засобами захисту, а також завчасним виготовленням самими громадянами найпростіших засобів захисту.

Заходи цивільної оборони по захисту населення від зброї масової поразки виявляться ефективними за умови, що всі громадяни будуть навчені засобам і способам захисту. Можна мати в достатній кількості різні засоби захисту, але якщо люди не будуть уміти ними користуватися, то ці засоби виявляться марними. Можна заздалегідь добре спланувати евакуацію й забезпечити її всім необхідним, але якщо евакуйовані не будуть знати, що їм робити, евакуація в заміську зону може не бути проведена у встановлений термін.

Нагальна потреба загального й обов'язкового навчання населення країни способам захисту від зброї масової поразки. Поки існує погроза військового нападу, населення повинне серйозно й наполегливо навчатися способам захисту від ядерної, хімічної й бактеріологічної зброї й діям у вогнищах масової поразки (зараження). Навчання це проводиться по відповідних програмах за місцем роботи, навчання й проживання. До навчання по цивільній обороні залучається все населення країни, починаючи зі шкільного віку.

Підготовку населення організують і здійснюють начальники цивільної оборони і їхніх штабів, керівники підприємств, установ і навчальних закладів, начальники житлово-експлуатаційних контор (домоуправлінь).

Дуже важливо мати в місцях розосередження й евакуації населення запаси продовольства, предметів першої необхідності, медикаментів, ємності для води, захищені від радіоактивного, хімічного й бактеріального зараження.

Серед інших захисних мір не мале значення має проведення профілактичних заходів, що дозволяють запобігти або знизити ефективність впливу на людей радіоактивних і отруйних речовин, а також бактеріальних засобів.

Заходу цивільної оборони при погрозі нападу супротивника й застосування їм зброї масової поразки можуть успішно здійснюватися за умови організації надійної й стійкої системи спостереження, оповіщення й лабораторного контролю.

Рівень розвитку сучасної ракетної техніки дозволяє доставляти засоби масової поразки на величезні відстані за мінімальний час, обчислювальний хвилинами. У цих умовах система спостереження й оповіщення повинна спрацювати швидко, для того щоб встигнути використовувати всі наявні засоби захисту населення від зброї масової поразки.

Оповіщення штабів, служб, формувань і населення про безпосередню погрозу нападу супротивника, а також про радіоактивне, хімічне або бактеріальне зараження здійснюється подачею єдиних сигналів, шляхом позачергового використання всіх наявних засобів зв'язку й провідного оповіщення, звукопідсилювальних станцій і сигнальних засобів.

Найважливішим завданням цивільної оборони є здійснення заходів, щопідвищують стійкість роботи об'єктів промисловості,енергетики,транспорту й зв'язку в умовах ядерного нападу супротивника.

Якщо в мирний час робота народного господарства в основному залежить від наявності в достатніх кількостях необхідних для виробництва видів енергії, а також від своєчасних поставок підприємствам сировини, напівфабрикатів, технологічного устаткування, то у воєнний час до всього цього додається протидія всіх ланок народного господарства руйнуючій дії вражаючих факторів сучасної зброї. Чим вище буде ця протидія, тим стабільніше буде працювати народне господарство у воєнний час.

Ступінь стійкості роботи народного господарства і його галузей обумовлює завчасним проведенням організаційних, інженерно-технічних і технологічних заходів, спрямованих на підтримку й підвищення стійкості роботи як окремих об'єктів, так галузей і народного господарства в цілому.

Великим і складним завданням цивільної оборони є організація й проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у вогнищах масової поразки.

До основних рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт ставляться:

n розвідка у вогнищах поразки (зараження) і по сліду руху радіоактивних хмар;

n локалізація й гасіння пожеж;

n пророблення проходів і проїздів у завалах;

n розшук, доставання і транспортування  уражених зі зруйнованих і завалених захисних споруджень, з-під завалів, з палаючих будинків і задимлених приміщень;

n медична допомога ураженим і евакуація їх з вогнищ поразки в лікувальні установи;

n локалізація й ліквідація аварій на ушкоджених комунально-енергетичних мережах і лініях, що можуть викликати поразки людей від вторинних факторів;

n санітарна обробка людей і знезаражування їхнього одягу;

n знезаражування території,споруджень,транспорту й техніки;

n невідкладні аварійно-відбудовні роботи на життєво важливих об'єктах і комунікаціях з метою проведення рятувальних робіт.

n У вогнищах хімічного й бактеріального зараження в основному проводяться роботи з рятування людей і здійснюються невідкладні заходи, пов'язані з обеззаражуванням території, споруджень, транспорту й устаткування.

 

2.Основні заходи і засоби захисту населення і територій при виникненні надзвичайних ситуацій: радіаційний та хімічний захист

Організація заходів радіаційного й хімічного захисту в структурних підрозділах об'єкта здійснюється їхніми керівниками й посадовими особами (працівниками), призначеними в цих підрозділах для проведення повсякденної роботи з ЦО й організації евакуаційних заходів.

Протирадіаційний і протихімічний захист (ПР і ПХЗ) - це комплекс заходів ЦО, спрямованих на запобігання або ослаблення впливу іонізуючих випромінювань, ОВ і СДЯВ.

ПР і ПХЗ включає наступні заходи:

  • виявлення й оцінка радіаційної й хімічної обстановки;
  • розробка й запровадження в дію режимів радіаційного захисту;
  • організація й проведення дозиметричного й хімічного контролю;
  • способи захисту населення при радіоактивному й хімічному зараженні;
  • забезпечення населення у невоєнізованих формувань ЦО засобами ПР і ПХЗ (протигази, засоби захисту шкіри й ін., нагромадження, зберігання, видача);
  • ліквідація наслідків радіоактивного й хімічного зараження (спеціальна санітарна обробка, знезаражування місцевості й споруджень) і інші.

Для укриття людей завчасно будуються захисні спорудження: притулки й протирадіаційні укриття.

Притулки забезпечують найбільш надійний захист від всіх вражаючих факторів зброї масової поразки (у тому числі й нейтронного), всіх видів звичайної зброї, а також від шкідливих наслідків застосування ядерної зброї (від високих температур, отрутних димів і пару, обвалів, уламків зруйнованих будинків і т.д.). У притулках можна перебувати тривалий час.

Міри захисту населення при виникненні радіоактивного забруднення

Основними мірами захисту населення при виникненні радіоактивного забруднення є:

  • використання колективних і індивідуальних засобів захисту;
  • застосування засобів медичної профілактики;
  • дотримання необхідних режимів поводження;
  • евакуація;
  • обмеження доступу на забруднену територію;
  • виключення споживання забруднених продуктів живлення й води;
  • санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруджень, території, доріг і інших об'єктів.

Для зменшення впливу РВ при надходженні сигналу «Радіаційна небезпека», необхідно захистити органи подиху від радіоактивного пилу й по можливості укритися в найближчому будинку, найкраще у власній квартирі. Увійшовши в приміщення, зняти й помістити верхній одяг у пластиковий пакет. Провести герметизацію й захист продуктів спожмвання пластиковими пакетами. Зробити запас води в закритих посудинах. При прийманні їжі промивати водою всі продукти, що витримують вплив води.

При необхідності (забруднення приміщення РВ) - захистити органи подиху наявними ЗІЗ (засоби індивідуального захисту).

Приміщення залишати тільки при гострій потребі й на короткий час. При виході захищати органи подиху, а також застосовувати плащі, накидки з підручних засобів, а також табельні засобу захисту шкіри.

Перебуваючи на відкритій місцевості, не знімати ЗІЗ, уникати підняття пилу й рух по високій траві й чагарнику, не доторкатися без потреби до сторонніх предметів. Періодично проводити дезактивацію засобів захисту, а також санітарне збирання відкритих частин тіла.

Протихімічний захист

Протихімічний захист - це комплекс заходів проведених з метою запобігти або послабити вплив на людей хімічної обстановки. На об'єктах народного господарства заходами протихімічного захисту керує начальник штабу Цивільної Оборони. Безпосереднім проведенням заходів  на об'єктах займаються спеціальні служби ЦО.

Завдання протихімічного  захисту:

  • своєчасне виявлення ознак хімічного зараження й оповіщення населення про небезпеку ;
  • захист населення, тварин, продуктів живлення, питної води, матеріальних і культурних цінностей;
  • ліквідація наслідків хімічного зараження.

Режими протихімічного захисту:

  • застосування засобів індивідуального захисту, припинення роботи з укриттям населення в захисних спорудженнях;
  • застосування засобів індивідуального захисту й продовження роботи;
  • вивід і вивіз населення із зон хімічного зараження.

Хімічний контроль є складовою частиною комплексу заходів протихімічного захисту й проводиться з метою оцінки працездатності особового складу формувань ГО, робітників та службовців і визначення порядку їхнього використання, обсягів медичної допомоги на етапі евакуації, необхідності й обсягу санітарної обробки людей, дегазації устаткування, техніки, транспортних засобів, засобів індивідуального захисту одягу й ін., можливість використання продуктів живлення, води, фуражу в зонах хімічного зараження й ін..

Вчасно організований і правильно проведений хімічний контроль допоможе забезпечити збереження життєдіяльності й працездатності людей.

Основні способи захисту населення в умовах хімічного зараження:

  • оповіщення про небезпеку хімічного зараження;
  • укриття в захисних спорудженнях (притулках);
  • використання засобів індивідуального захисту (протигазів і засобів захисту  шкіри);
  • дотримання режимів поводження (захисту) на заражених територіях;
  • евакуація людей із зони зараження;
  • санітарна обробка людей, дегазація  одягу, територій, споруджень, транспортних засобів, техніки й майна.

При погрозі або при виникненні аварії на хімічно небезпечному об'єкті  відповідно до заздалегідь розроблених планів  проводиться оповіщення працюючого персоналу й проживаючого поблизу населення. Населення по сигналі надягає засоби захисту органів подиху й виходить із зони поразки в зазначений район.

Установлюється оточення зон зараження  й організується регулювання руху. Уражені після надання їм допомоги доставляються в незаражений район, а при необхідності в лікувальну установу. Продукти  споживання й вода, яка знаходилась в зонах зараження, піддаються перевірці на зараження, після чого приймається рішення на їхню дегазацію або знищення.

При виконанні режимів варто пам'ятати, що чим скоріше люди  покинуть заражену місцевість тим менше ймовірність їхнього зараження.

Покидати заражену територію треба швидко, намагаючись не піднімати пил і не доторкаючись до навколишніх предметів. На зараженій території не можна курити, приймати їжу, пити воду.

При виявленні на шкірі (руках, шиї) крапель ОВ (СДЯВ) варто обробити ці місця рідиною з ІПП.

Після виходу з району зараження  необхідно пройти санітарну обробку зі зміною білизни, а при необхідності всього одягу.

Прибути в притулок (укриття) треба до одержання розпорядження на вхід до нього. Коли таке розпорядження надійде,  варто одягти засоби  індивідуального захисту й покинути спорудження, щоб вийти за межі вогнища поразки.

Виходити з вогнища хімічної поразки потрібно по напрямках, позначеним спеціальними покажчиками або зазначеним постами ЦО (міліції). Якщо  немає ні покажчиків, ні  постів, то рухатися треба з урахуванням напрямку вітру й місця розташування вогнища зараження. При необхідності перетинання зони зараження варто рухатися перпендикулярно напрямку вітру. Це забезпечить найшвидший вихід з вогнища поразки, оскільки глибина поширення хмари зараженого повітря (вона збігається з напрямком вітру) у кілька разів перевищує ширину його фронту.

По можливості, варто уникати руху ярами  й лощинами, через луги й болота, у цих місцях можливий тривалий застій  парів отруйних речовин. У містах пари ОР можуть застоюватися в замкнутих кварталах, парках, а також у під'їздах і  на горищах будинків. Заражена хмара в місті поширюється на найбільші відстані по тунелях, вулицям, трубопроводам.

Список використаної літератури 


1. Закон України «Про Цивільну оборону України» № 2974-ХІІ від 3 лютого 1993 р. зі змінами і доповненнями, 1999 р.
2. Положення "Про цивільну оборону України",  постанова Кабінету Міністрів України. № 299. - К., 1994.
3. «Розміщення продуктивних сил України» під. ред. Є. П. Качана, Київ 2001.
4. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. «Безпека життєдіяльності». - Львів, 2003.
5. Коваленко М.І. «Військова підготовка». Посібник. - К., 2004.
6. Губський А.І. Громадянська оборона. Для пед. ін-тів. - Львів., "Ластівка", 2005. - 216 с
7. Демиденко Г. П. Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження. - К., 2001.

База готовых работ: