logo (068) 202 57 83     (095) 710 36 67
help
Заявка
help
Viber
help
Skype
email_icon
E-mail
Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
Мы профессионально позаботимся о Вашей успешности 24 часа в сутки 7 дней в неделю

Походження етики й естетики як науки - реферат

Вступ

Між етикою та естетикою існує тісний зв’язок. Фактично, можна мовити, що етика і естетика – дві дисципліни гармонії.

Етика – найдавніша та найзахопленіша галузь людського знання. Етика – це вчення про мораль, що досліджує закономірності та принципи її виникнення, розвитку і функціонування, роль і призначення моралі у житті окремої особи і суспільства.

Метою етики є раціональне обґрунтування моралі та виявлення її природи, сутності, місця і значення у розвитку людини і суспільства. У ній осмислюються, узагальнюються, систематизуються історичні форми моральності, аналізуються етичні доктрини, які прагнуть пояснити природу, закономірності розвитку, функції моралі, а також здійснюється аналіз механізмів моральної орієнтації і регуляції, виражених у системі цінностей, норм, принципів, понять моральної свідомості. Етика як наука виникла і розвивалася у межах філософії і розглядалася як практична філософія, або моральна філософія.

Термін естетика  походить від грецького «aisthetikos» – чуттєвий, здатний відчувати. Це наука про загальні закони художнього освоєння та пізнання дійсності, закони розвитку мистецтва, його роль в житті суспільства. Вона охоплює всю сферу людських почуттів, вивчає стосунки між людиною і світом, впливає на формування естетичної свідомості. Предмет естетики історично рухливий і мінливий, розвивається й ускладнюється в процесі суспільно-історичної практики, постійно трансформувався. На кожному новому етапі розвитку естетики виявляється неповнота сформованих уявлень про естетичне відношення людини до світу і самого себе. Постійно збагачуючись суспільно-історичною практикою, в історичній перспективі предмет естетики залишається відкритим.

У даній роботі ми розглянемо походження етики й естетики як наук у контексті історії.

Етика як наука

Термін “етика” – старогрецького походження. Він бере початок від слова “ethos“, що в старі часи означало людську оселю, звірине лігво, пташине гніздо. В цьому значенні воно вживалося ще Гомером. Пізніше дане слово зазнало ряд змін в своєму значенні. Одне з таких значень означало – стійку  природу якого-небудь явища, характер, внутрішню натуру живих істот. В даному значенні  термін “етика” ввів в наукову площину Аристотель ( 384 – 322 до н.е.).  Аристотель відштовхуючись від слова “етос” в значенні характеру, внутрішньої природи, натури утворив прикметник “етичний” або “етносний”. Ним він позначав особливий клас якостей, що належать до характеру людини, які описують його досконалий стан – етичні доброчесності.

Етика як наука зароджується в глибокій старовині в епоху становлення класового суспільства і розподілу праці практично одночасно в Стародавній Греції, Індії, Китаї. Перші роздуми на етичні теми, що дійшли до нас, виникають в країнах Стародавнього Сходу ( (III – II тисячоліття до н.е.) Поява ж етичних шкіл і навчань в країнах Стародавнього Сходу відноситься до I тисячоліття до н.е.

Структура етики як науки включає шість змістовних блоків, а саме:

1. Емпірична, або описова етика, яка описує, констатує та аналізує вдачу, звичаї, моральні чесноти представників різних народів і народностей, соціальних груп і прошарків, різних спільнот, які й складають моральні стосунки у суспільстві на різних етапах його розвитку.

2. Загальна теорія моралі, або філософські проблеми етики, де мова йде про походження моралі, її сутність, структуру, специфіку, співвідношення моральної необхідності, свободи і відповідальності, моральні аспекти сенсу життя тощо.

3. Нормативна етика як зведення вимог, приписів суспільства і стереотипів поведінки особистості, її моральних якостей,  які  відповідають  суспільним моральним нормам.

4. теорія морального виховання, або педагогічна етика, яка забезпечує засвоєння індивідами встановлених моральних зразків поведінки.

5. Професійна етика, яка покликана описати й обґрунтувати особливості моралі різних професійних груп, виходячи зі специфіки їхньої діяльності.

6. Історія етичної думки, яка демонструє, як утворюється коло етичних проблем, як змінювались способи постановки проблем, підходи до їх вирішення, як поглиблювалось розуміння природи моралі, її призначення і функції у житті суспільства, а також закономірностей її розвитку і функціонування.

В історико-етичному процесі становлення етики як науки можна виділити наступні етапи: етичні учення Стародавнього Сходу, антична етика, середньовічна етика, етика Нового часу, сучасні етичні теорії.

Антична етика. Антична культура є класичним зразком гармонії людини і суспільства. Переворот в духовному житті Стародавньої Греції, що міститься у відмові від багатьох старих традицій, звичаїв, вдач відбувся приблизно в V в. до .н.е. Саме в це та подальше сторіччя старогрецька культура пережила небувалий в своїй історії зліт. Саме в цей історичний етап видатні діячі античності (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит, Протагор, Перикл, Лікург, Солон, Критій, Софокл, Есхіл) сталі затверджувати, що закони суспільного життя, закони культури встановлюються самими людьми з урахуванням їх інтересів. Без цієї  принципової новини в духовній культурі становлення етики було б неможливим.

Моральна проблематика займає певне місце в теоретичній спадщині цілого ряду античних мислителів, що жили в V в. і подальших століттях до нової ери. В античності зароджуються і набувають широке розповсюдження такі етичні течії: евдемонізм, представники: Сократ, Платон, Демокрит, Аристотель. Цей напрям етики прагнув знайти гармонію між добродійною поведінкою і отриманням щастя, гедонізм, який учив, що доброчесна поведінка повинна поєднуватися з переживанням задоволення, а порочна поведінка – із  стражданням, представники: Демокрит, Аристипп, Епікур,  аскетизм, який  добродійне життя пов’язував з самообмеженням задоволень. При цьому обмеження розглядалися  не як самоціль, а лише як засіб досягнення вищих моральних цінностей. Елементи аскетизму виявляються в навчаннях киників і стоїків (Антісфен, Діоген, Зенон, Сенека, Марк Аврелій, Епіктет).

Етика середньовіччя

Виникнення і розповсюдження середньовічно-християнської етики припало на період глибокої кризи античній цивілізації спаду її основних цінностей.    Моральна концепція середньовічної етики була присутня у навчанні Блаженного Августина,     філософсько-етичних поглядах Хоми Аквінського. У філософському і теоретичному розвитку середньовічної етики чималу роль зіграло навчання Блаженного Августина (354-430). До основних його трактатів слід віднести: “Сповідь”, “Про трійцю”,  “Про град Божий”. Трактат  “Про град Божий” вважається головним твором Августина, бо розкриває його філософсько-етичні погляди.

Етика Нового Часу

Головними рисами етики Нового часу стає емпіризм, раціоналізм, зведення етики до галузі природознавства, яка повинна мати справу не з божественним велінням і ідеальним світом, а з природним буттям людини, його потребами, прагненнями та інтересами. В цей період естетику досліджували: Кант,  Дідро, Гельвецій, Гольбах та інші. Зокрема, Канта часто асоціюють  родоначальником моральної філософії, тобто етики. У відмінності від своїх попередників, Кант прагнув розробити “чисту, моральну філософію”. На його думку, моральна поведінка чиниться не з вигоди і симпатій, а з одної лише пошани до морального закону. Інакше кажучи, етика є вчення не про суще, а про належне. Вона досліджує абсолютно інший світ – світ свободи.

Таким чином, до кінця XVIII століття завершився підготовчий етап в розвитку етичної думки. Саме в цей час найглибші філософи: Гоббс, Дідро, Гельвецій, Гольбах, Гегель, Кант усвідомили, що мораль не зводиться ні до релігії, ні до психології, ні до яких-небудь інших явищ культури, а має свої принципи, поняття, грає важливу роль в житті особи і суспільства.

Походження естетики як науки

Естетика  є  філософською наукою, яка випливає з органічної єдності двох її своєрідних складових:  1) естетичного як вияву ціннісного становлення людини; 2) художньої діяльності людини. Обидві частини хоча і тісно взаємозалежні, проте відносно самостійні. У першій розглядаються питання природи, специфіки і творчого потенціалу естетичного, категорії естетики — прекрасне, трагічне, комічне тощо. Друга частина охоплює художню діяльність людини, структурну і функціональну її своєрідність, природу художнього таланта, видову, жанрову і стильову самобутність мистецтва тощо. Впродовж віків естетика виступала як наука про прекрасне, і як наука про закони розвитку мистецтва. Важливе місце в естетиці займає мистецтво як вид естетичного пізнання та естетичної діяльності. Предметом вивчення естетики є широка сфера естетичного відношення людини до дійсності і насамперед мистецтво як його вища форма.

Слово «естетика» – грецького походження, у перекладі означає – той, що має відношення до чуттєвого сприйняття.  Термін «естетика» уперше ввів у науковий обіг у середині ХVIII століття (у 1735 році) німецький філософ Олександр – Готліб Баумгартен (1714-1762), яким він позначив філософську науку про почуттєве пізнання, що осягає і творить прекрасне і те, що виражається в образах мистецтва. Спираючись на грецькі поняття ейсетікос, естаномай, естаноме, естесі, О.Баумгартен увів новий термін — естетика, окресливши цим самостійну специфічну сферу знання.

В історико-етичному процесі становлення естетики як науки можна виділити наступні етапи: давньогрецька естетика, естетика середньовіччя, естетика Нового часу.

Давньогрецька естетика

Становлення перших естетичних уявлень варто співвіднести з тим значенням, якого давньогрецька філософія надавала людським почуттям взагалі. Аналіз їх, спроби класифікувати, знайти протилежні чуттєві сили є важливими складовими частинами філософських поглядів Піфагора, Сократа, Платона, Геракліта, Аристотеля. Ґрунтуючись на їхніх міркуваннях щодо природи почуттів, можна було вже досить переконливо диференціювати почуття прекрасного чи потворного, трагічного чи комічного. Отже, склавшись у надрах загальфілософської традиції, естетика формувала» власний предмет, відбиваючи і надбання, і прорахунки давньогрецької філософії.

Перші спроби використовувати почуття як основу для осмислення визначених естетичних явищ пов’язані з піфагорійцями — філософською школою, заснованою Піфагором у VI ст. до н.е. Піфагор ототожнював поняття гармонія, досконалість, краса, а основою гармонії вважав деяку абстракцію –число.

З V ст. до н.е. на зміну чуттєво-споглядальному підходу до дійсності приходить все більш помітне загострення інтересу до самої людини, що здатна пізнавати і освоювати навколишній світ. Отже, виникає потреба виробляти й осмислювати загальні поняття, систематизувати пізнане. Особливе місце тут належить Сократу (470— 399 р. до н.е.).

Естетичні погляди Сократа одержали творче продовження у філософській концепції видатного представника античної філософії Платона (427—347 р. до н.е.). Естетична спадщина його пов’язана з дослідженням природи сприйняття прекрасного, джерел талановитості, проблем естетичного виховання. Особливу увагу філософ приділяв вивченню мистецтва. Вершиною античної естетики називають теоретичну спадщину Аристотеля (384—322 р. до н. э). Його роботи «Поетика», «Риторика», «Політика», «Метафізика», «Етика» висвітлюють широке коло естетичних проблем.

Естетика середньовіччя

В історії естетики важливе значення мала естетика середньовіччя. Середньовіччя, зосередивши увагу на таких складових естетичних проблемах, як специфіка краси і прекрасного, види мистецтва, співвідношення чуттєвого й духовного в мистецтві, стало помітною віхою у становленні естетичної науки. Спираючись на теоретичний досвід накопичений на перших етапах становлення, естетика продовжувала активно розвиватися у межах загальнофілософського знання і наступних століттях, посіваючи вагоме місце в динаміці формування європейської і світової культури. Ідеалом середньовічної естетики стає християнський Бог, як джерело «абсолютної краси» і «власне прекрасного».

Аврелій Августин – один із перших теоретиків середньовіччя, намагався широко використовувати античну спадщину, знайомити своїх сучасників з філософськими поглядами цієї доби. Позиція Августина щодо вирішення естетичних проблем була досить суперечлива. Августин захоплювався мистецтвом, зокрема музикою і скульптурою, схилявся перед красою зовнішнього світу, довершеністю природи. Водночас. Як глибоко релігійна людина, він осуджував себе за гріховну любов до краси, до мистецтва. Важливе місце в естетиці Августина посідають проблеми видової специфіки мистецтва, передусім художні можливості видовищних мистецтв.

Фома Аквінський, як важливий представник епохи середньовіччя, спирався на теоретичні розробки А.Августина, розширив  естетичну проблематику, звернув увагу на збагачення термінології та категоріально понятійного апарату. Філософ, монах і богослов, Ф.Аквінський вважав, що для визначення прекрасного потрібно три умови: досконалість, пропорція, ясність. Як і Августин, він передусім цікавився такими поняттями як "прекрасне", "краса". Для визначення цих понять і пояснення стану людини, філософ стверджує, що краса – це те, що задовольняє людину в процесі чуттєвого споглядання навколишнього світу. Певних речей, творів мистецтва. Поштовхом до виникнення задоволення є завершеність форм предмета, гармонія його частин. Основні твори Фоми Аквінського – "Сума теології" та "Сума проти язичництва". В умовах середньовіччя митці широко використовували такі специфічні поняття як алегорія і символ.

Естетика Нового Часу

Важливим етапом у розробці проблеми предмета естетики став період розвитку німецької класичної філософії. Безпосередній інтерес до широкого кола естетичних проблем знайшли Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель.

Іммануїл Кант (1724—1804 р.) переконаний, що тільки людина може бути ідеалом краси, тільки людство «може бути ідеалом досконалості». Отже, знову поняття досконалість висувається як важлива координата формування гармонії, ідеалу.

Йоган-Готліб Фіхте (1762—1814 р.) у розумінні естетики тяжів до ідеї зведення предмета цієї науки до теорії мистецтва. Розглядаючи специфіку мистецтва в порівнянні з наукою і мораллю, він вважав, що саме мистецтво сприяє становленню цілісної людини. Ця думка стимулювала інтерес Фіхте до проблеми художньої геніальності

Особливої ж уваги заслуговує філософько-естетична позиція Фрідріха-Вільгельма-Йозефа Шеллінга (1775-1854 р.), зокрема його наукові праці з філософії мистецтва, у яких аргументується думка про художню творчість і естетичне споглядання як вищий ступінь розвитку абсолюту.

Принципово нову спрямованість естетичні проблеми одержують у теоретичній спадщині Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля (1770—1831 р.). В вступі до лекцій по естетиці Гегель вказав, що предметом цієї науки може бути «царство прекрасного», що інтерпретується ним як «сфера мистецтва, чи, ще точніше,— художня творчість». Гегель ввів у визначення предмета естетики поняття прекрасне, котре в його ж концепції обмежувалося мистецтвом. Зв’язок предмета естетики з «царством прекрасного» звужувала саму науку, замикала її лише на ті проблеми, які можна було ототожнити з поняттям прекрасного. Безпосередній зв’язок лише з проблемами мистецтва відтинав від предмета естетики усе, що знаходилося поза мистецтвом.

Отже, кінець XVIII – XIX ст.  – це період, коли естетика виступає як самостійна наука. Вона активно засновує історичні надбання, використовує вироблені на перших етапах становлення науки терміни і поняття, уточнює і розвиває їх. Спираючись на принцип спадковості, естетика поступово посідає місце в структурі суміжних наук.

 Висновки

Проаналізувавши історичні віхи розвитку етики та естетики як наук ми бачимо, що до кінця XVIII століття завершився підготовчий етап в розвитку етичної думки. Саме в цей час найглибші філософи: Гоббс, Дідро, Гельвецій, Гольбах, Гегель, Кант усвідомили, що мораль не зводиться ні до релігії, ні до психології, ні до яких-небудь інших явищ культури, а має свої принципи, поняття, грає важливу роль в житті особи і суспільства.

Естетична думка в своєму розвитку пройшла ряд етапів, а саме:

-       синкретична форма ціннісної орієнтації (первіснообщинний устрій – VI ст. до н.е.);

-       розвиток естетичних уявлень в руслі філософського знання (VI ст. до н.е. – XVIII ст. н.е.);

-       виділення естетики в самостійну науку (XVIII ст. – теперішній час).

На предмет естетики можна зробити висновок, що, кінець XVIII – XIX ст.  – це період, коли естетика виступає як самостійна наука. Вона активно засновує історичні надбання, використовує вироблені на перших етапах становлення науки терміни і поняття, уточнює і розвиває їх. Спираючись на принцип спадковості, естетика поступово посідає місце в структурі суміжних наук.

Етика та естетика важливі не лише для вивчення, а й для застосування їх принципів і норм у повсякденному житті. Слід прикрашати оселю гарними квітами, створювати затишок, не жаліючи для цього коштів та сил, оскільки це повернеться сторицею – естетика високого рівня перешкоджатиме духовно-культурному занепаду та має підбадьорюючу дію на психологію людини, що, зокрема, також сприяє швидкому зняттю втоми та психофізичного перевантаження.

 

 

 

заказать курсовые, заказать курсовую, заказать диплом, заказать реферат, заказать контрольную, заказать дипломную, заказать курсовую работу, заказать дипломную работу, заказать контрольную работу, курсовая на заказ, диплом на заказ, дипломная работа на заказ,  реферат на заказ, контрольная работа на заказ, дипломную работу на заказ, дипломная на заказ, решение контрольных работ, написание курсовых, написание рефератов, , написание контрольных работ, написание бизнес-планов, написание отчетов практики, написание шпаргалок

написание курсовых, написание рефератов, написание контрольных работ, решение задач на заказ, заказать курсовые, заказать дипломные, заказать реферат, решение примеров, решение задач по математике,  заказать дипломную работу, контрольная работа на заказ, решение контрольных,  диплом на заказ, реферат на заказ, контрольная на заказ, курсовую заказать, курсовая на заказ, диплом заказать, заказать диплом, заказать реферат, заказать курсовую, заказать дипломную работу, курсовая, диплом,  заказать контрольную работу, дипломная работа на заказ, заказать курсовую, заказать дипломную, заказать реферат, заказать курсовую работу, заказать контрольную, курсовая работа, контрольных, решение задач, дипломная работа, решение задачи, дипломные, контрольные работы, курсовые работы, дипломные работы, курсовая на заказ, реферат на заказ, дипломную работу на заказ, дипломная на заказ, решение контрольных работ

База готовых работ: