logo (068) 202 57 83     (095) 710 36 67
help
Заявка
help
Viber
help
Skype
email_icon
E-mail
Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
Мы профессионально позаботимся о Вашей успешности 24 часа в сутки 7 дней в неделю

Інвестування - контрольна робота

 

ПЛАН

1. Питання 1.

4. Модель оцінки капітальних активів (модель Шарпа)

2. Питання 2.

4. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів

підприємства

3. Задачі:

Задача 1

Задача 2

Задача 3

Задача 4

Задача 5

4. Список використаної літератури.

4. Модель оцінки капітальних активів (модель Шарпа) 

У фінансових менеджерів широко використовується альтернативний підхід до оцінки капітальних активів, який має назву модель оцінки капітальних активів (capital asset pricing model — CAPM) — МОКА. Модель використовує лінійну кореляцію між прибутками за ризиковими активами і ринковим індексом прибутковості.

У порівнянні з моделлю Марковіца – моделлю оцінки портфелів з повними дисперсіями-коваріаціями — МОКА вимагає лише 3N + 2 обчислень за однофакторною моделлю У. Шарпа.

МОКА має потенційне значення в оцінці доцільності інвестицій у тому, що:

- забезпечує визначення необхідної чи сподіваної прибутковості проектів;

- забезпечує альтернативний підхід до оцінки вартості капіталу фірми;

- використовується в оцінці вартості фірми й оцінці можливої заборгованості за умови прийняття проекту.

Тому даний метод пов’язує разом процеси інвестування, прийняття рішень і оцінки. [1, с.234].

Однофакторна модель оцінки капітальних активів (МОКА), відома також під назвою однофакторної моделі У. Ф. Шарпа, записується таким чином:

Rjt = αj + βj Rmt + ejt , (1)    

де Rjt – випадкова змінна, що відображає норму прибутковості активу j (проекту або цінних паперів) у період t;

Rmtвипадкова змінна, що відображає норму прибутковості ринку активів у період t;

αj,  βj – параметри активу j .

Рівняння (1) є лінійним однофакторним регресійним рівнянням. У регресійному аналізі параметр βj визначається за допомогою методу найменших квадратів.

Випадкова помилка ejt вимірює різницю між реальною прибутковістю активу j в період t і теоретичним значенням, що передбачається рівнянням регресії. Випадкова помилка повинна мати сподіване значення (середню), рівне 0, і дисперсію Qj2, яка є позитивною константою для всіх t.

Крім того, випадкова помилка:

не корелюється з ринковим фактором, тобто

Сov(еjt, Rmt) =0;

не корелює з іншими випадковими помилками в часі, тобто

Cov(ejt, ejt+n) = 0 для будь-якого n;

не корелює з випадковою помилкою іншого проекту, тобто

Сov(ejt, eit) = 0.

Беручи до уваги всі названі вище припущення, з рівняння (1) визначаємо сподіване значення і дисперсію випадкової величини Rjt:

E (Rjt)= E(αj + βj Rmt + ejt)= αj + βj E(Rmt )+ E( ejt)=

= αj + βj E(Rmt), t= . (2) 

Але, оскільки:

= E(Rj), а ,      (3)

то сподівана прибутковість проекту (цінних паперів) j в період його існування дорівнюватиме:

E(Rj)= αj + βjE(Rm),  j=. (4)

У відповідності з методом найменших квадратів значення параметрів регресійного рівняння сподіваної прибутковості проекту (цінних паперів) – αj і βj дорівнюватимуть:

Βj= (5)

αj= E(Rj)- βjE(Rm), j=. (6)

Виходячи з рівняння (1), визначимо дисперсію прибутковості проекту (цінних паперів):

Var (Rjt)= Var (αj + βj Rmt + ejt)=

=Var (αj)+Var (βj (Rmt))+Var (ejt)=βσ+Q,               (7)

де σ - дисперсія ринкової норми прибутковості проекту (цінних паперів) j;

Q - дисперсія випадкової величини ejt.

Оскільки дисперсія є мірою ризику, то сукупний ризик може бути поділений на два види:

- ризик, пов’язаний з впливом на проект j ринкової норми прибутковості, помноженої на її дисперсію β;

- ризик, пов’язаний з випадковою змінною проекту, тобто з виникненням причин, не пов’язаних з функціонуванням ринку: Q.

Перший із зазначених видів ризику називається систематичним ризиком. Він не може бути диверсифікований, тому що є результатом мінливості в ринковій прибутковості проектів.

Другий вид ризику, який називається несистематичним або специфічним, може бути диверсифікованим шляхом вибору інших активів (проектів), які слабо або від’ємно корелюються з проектом (цінними паперами), що вивчається.

Таким чином сукупний ризик проекту j дорівнюватиме:

σ= β σ+Q.                                                (8)

Несистематичний ризик проекту (цінних паперів) j – це квадрат стандартної помилки регресійного рівняння, що визначається як:

Q= ,                                         (9)

де Rjt- реальна норма прибутковості проекту j в році t;

E(Rjt)- сподівана норма прибутковості проекту j в році t [1, с.240].

Коефіцієнт Βj проекту (цінних паперів) показує, на скільки процентів зросте (знизиться) сподівана норма прибутковості проекту (цінних паперів), якщо сподівана норма прибутковості ринку зросте (знизиться) на 1%. Коефіцієнт Βj може також трактуватися як міра ринкового ризику проекту (цінних паперів). Розглянемо можливі його значення:

Βj = 0. Це означає, що сподівана норма прибутковості проекту (цінних паперів) ніяк не реагує на зміну ринку, тобто проект не має ринкового ризику;

0 < Βj < 1. Помірна реакція прибутковості проекту на зміну ринку. Такий проект називають захищеним.

Βj = 1. Норма прибутковості проекту змінюється так само, як і ринкова норма прибутковості.

Βj > 1. Норма прибутковості проекту залежить від сподіваної норми прибутковості ринку. Такий проект називають агресивним.

Важливою рисою використання МОКА є його застосування для обчислення характеристик «ризик—прибутковість» портфелів інвестицій. МОКА передбачає лінійне співвідношення між прибутковістю проекту (цінних паперів) і ринковим чинником [1, с.242].

Випадкова величина Qj передбачається незалежною від ринкового чинника і незалежною від випадкових чинників, що впливають на інші проекти (цінні папери). Внаслідок цих припущень, які загалом не є вірними, певна частина реальної мінливості Е(Rj) втрачається. Тож портфелі, що створюються з допомогою МОКА, є менш ефективними порівняно з портфелями, що створюються за допомогою коваріаційного методу.

Оптимальний портфель окремого інвестора лежить у точці дотику його карти байдужості й ефективної множини портфелів, загальної для всіх інвесторів. Та оскільки карти байдужості в кожного інвестора різні, то й оптимальні портфелі в них також можуть бути різні [3].

Агреговані переваги індивідуальних інвесторів відбиваються лінією ринку капіталу (рис. 1).

 

Рис. 1. Лінія ринку капіталу та ефективна множина

Для того, щоб ринок капіталу перебував у рівновазі, портфель М повинен містити кожен ризиковий актив у точній пропорції з тими частками, які кожний актив займає в загальній вартості всіх ризикових активів на ринку. Загальна мета всіх інвесторів – досягти максимальної диверсифікації, тому вони прагнуть включити до свого портфеля цінні папери всіх видів, які тільки є.

4. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів

підприємства

Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якої організації, що динамічно розвивається, керівництво якої віддає перевагу рентабельності з позиції довгострокової, а не короткострокової перспективи. Інвестиції у виробництво і ринки збуту забезпечують підвищення конкурентоспроможності фірми, створюючи умови для підвищення якості продукції, зниження витрат, збільшення обсягів продажу. Інвестиції вирішують тактичні і головним чином стратегічні задачі фірми.

Під інвестиційною стратегією розуміють формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Процес стратегічного управління інвестиційною діяльністю компанії, тобто розробка її інвестиційної стратегії, одержує свою подальшу конкретизацію в процесі тактичного управління цією діяльністю шляхом формування інвестиційного портфелю компанії.

На відміну від інвестиційної стратегії формування портфелю є середньостроковим управлінським процесом, який здійснюється в межах стратегічних рішень і поточних фінансових можливостей компанії. У свою чергу, процес тактичного управління одержує своє детальне розкриття на стадії оперативного управління реалізацією окремих інвестиційних програм. Таким чином, розробка інвестиційної стратегії є лише першим етапом процесу управління інвестиційною діяльністю компанії [4, с.116].

Передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку компанії. Відносно неї інвестиційна стратегія має підпорядкований характер і повинна узгоджуватися з нею по цілях та етапах реалізації. Інвестиційна стратегія в цьому випадку розглядається як головний фактор забезпечення ефективного розвитку компанії у відповідності із обраною нею загальною економічною стратегією.

Інвестиційний менеджер вирішує  одну з таких проблем як скільки має інвестувати фірма та в які види активів? Відповіддю на це питання є інвестиційне рішення фірми.

Інвестиційне рішення (або рішення про планування довгострокових вкладень) – рішення, пов’язане з придбанням активів з метою виробництва товарів і надання послуг, що задовольняють потреби споживачів.

Критерієм успіху інвестиційної діяльності фірми є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше.

Вибір інвестиційної стратегії є компромісом між багатьма чинниками, що впливають на рішення інвестора. Врахувати одночасно всі неможливо. Наведемо перелік найсуттєвіших чинників, які мають для інвестора стратегічне значення:

  • достатність ресурсів інвестора;
  • визначеність (гарантованість) результатів.
  • ефективність — переважання доходів над витратами;
  • максимізація дохідності і мінімізація ризику;
  • визначеність із часовими параметрами інвестування;
  • узгодженість із внутрішньою спроможністю інвестора;
  • узгодженість із зовнішнім середовищем [6, с.122].

Залежно від співвідношення дохідності й ризику виокремлюють агресивну, ризикову стратегію (орієнтовану на високу дохідність при високому ризику) і консервативну (малоризикову) стратегію. За параметром часу може бути стратегія швидкого зростання і стратегія поступового розвитку.

Якщо вдається розробити стратегію, яка цілком відповідає очікуванням і критеріям інвестора, її називають збалансованою. Якщо наявні на ринку об’єкти інвестування не дають змогу оптимізувати стратегічні плани інвестора і задовольнити всі його умови та критерії, стратегію вважають незбалансованою.

Базовим моментом розробки стратегії є обсяги фінансових ресурсів для інвестування. Джерелами коштів можуть бути:

  • власні фінансові ліквідні ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, доходи від реалізації майна, страхові надходження, грошові нагромадження і заощадження фізичних та юридичні осіб);
  • позикові кошти (з оформленням боргових зобов’язань інвестора щодо повернення коштів: облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
  • залучені кошти (із передачею частини прав щодо керування активами проекту, але без боргових зобов’язань інвестора);
  • кошти іноземних інвесторів;
  • кошти державного бюджету або місцевих бюджетів;
  • кошти, надані в тимчасове користування на правах оренди у формі матеріальних активів (рис. 2).

 

Рис. 2. Джерела для інвестиційного розвитку

Використані при інвестуванні фінансові ресурси мають ціну, яку інвестор платить за користування ними. Вартістю власних коштів інвестора є сума, що могла б бути отримана (зароблена) інвестором, якби він використовував свій капітал не в даному проекті, а вкладав його в інші фінансові інструменти (безризикові). Це так звана альтер­нативна вартість власного капіталу інвестора.

Власні фінансові ресурси підприємства-інвестора можуть складатися з нерозподіленого (невикористаного) прибутку, накопиченої частини амортизаційного фонду й коштів від мобілізації внутрішніх активів. До останнього належать засоби від продажу зайвого устаткування, продажу (для зниження запасів) частини зарезервованих матеріальних ресурсів, здачі майна в оренду, продажу дебіторської заборгованості інших підприємств тощо.

Додаткова мобілізація внутрішніх ресурсів стає можливою завдяки, наприклад, тому, що у ході реалізації на підприємстві проекту капітальних вкладень може уповільнюватися виробничий процес і вивільняється частина оборот­них коштів.

Позикові фінансові ресурси, як правило, складаються з довгострокового банківського кредиту, емісії боргових зобов’язань підприємства (облігації й векселі) й позик інших юридичних осіб.

Використання лізингових форм фінансування активів проекту не знижує загальної вартості проекту, але розподіляє її частинами в часі. Це робить проект більш реальним за необхідними коштами і більш ліквідним, тому що орендоване майно при визначених у договорі оренди умовах може бути повернуто орендодавцю в разі невдачі проекту.

Залучені до інвестування фінансові ресурси складаються, зазвичай, із коштів від продажу акцій, боргових зобов’язань і залучення пайових внесків (юридичних і фізичних осіб) у статутний фонд підприємства. Це потребує передачі новим акціонерам частини прав на керування проектом, а також частини поточного прибутку (у формі дивідендів). Однак інвестор при цьому не зобов’язаний повертати за­лучені за допомогою акціонування кошти [5, с.108].

Загалом використання позикового чи залученого капіталу вважається вигідною інвестиційною стратегією, що дає змогу збільшити прибутковість власного капіталу. Підвищення показника дохідності власного капіталу інвестора після залучення позикових коштів називається “використанням фінансового важеля”. Однак ця вигідність можлива лише в тому разі, якщо ціна (відсотки за використання) по­зикового капіталу нижча, ніж прибутковість використання всього капіталу (прибутковість інвестування загалом).

Структура обраної інвестиційної стратегії формує інвестиційну програму — рекомендовані до реалізації проекти інвестування.

При формуванні стратегії інвестиційна програма є структурним інструментом довгострокового планування розвитку і досягнення стратегічних цілей. 3 початком реалізації інвестування програма стає інструментом інвестиційної діяльності.

Ключовим моментом вибору стратегії є визначення інвестиційної привабливості сфер і напрямів вкладання коштів. Інвестиційна оцінка галузі може будуватися за такою схемою:

1. Місце галузі в економіці.

2. Організація галузі.

3. Характеристика ринку, попиту й споживання продукції галузі.

4. Технічна база й виробничий апарат галузі.

5. Рівень державного втручання (або можливості для цього).

6. Соціальна значимість галузевої сфери діяльності.

7. Фінансові умови галузі.

8. Перспективи розвитку галузі [6, с.112].

Таким чином, формування інвестиційної стратегії є доволі тривалим і творчим процесом. Воно базується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон’юнктури інвестиційного ринку в цілому та в розрізі окремих його сегментів. Складність цього процесу полягає в тому, що здійснюється постійний пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, найповніше відповідаючи іміджу компанії. Крім того, що стратегія не є незмінною, потребує постійного коригування з врахуванням зміни зовнішніх умов та нових можливостей росту компанії.

]

Задачі

Задача 1 

Дано:

FV = 450 гр.од.,

n = 6 років,

k = 14 %

Зн. PV - ?

Розв’язання.

Складний відсоток обчислюється за формулою:

FV = PV (1+k),

де FV – майбутня вартість грошей,

PV – теперішня вартість грошей,

k – ставка відсотку,

n – термін вкладень.

Звідси маємо:

PV = , тобто

PV = = 205,01 (гр.од.)

Відповідь: теперішня вартість грошей становить 205,01 гр.од.

Задача 2 

Дано:

n = 8 років,

k = 12 %,

FV = 900 гр.од.

Зн. Р - ?

Розв’язання.

Враховуючи, що умови ануїтету передбачають рівність та рівномірність суми вкладів Р, модель оцінки майбутньої вартості ануїтету відображається так:

FV = P . . (1+k),             

де: FV – майбутня вартість ануїтету;

P – абсолютна величина періодичних вкладень;

n – термін вкладень;

k – банківський відсоток.

Звідси маємо:

Р = , тобто

Р = = 65,33 (гр.од.)

Відповідь: щорічно слід вкладати на банківський рахунок 65,33 гр.од.

Задача З 

Дано:

ß-коефіцієнт = 0,8,

E(Rp) = 11 %,

Rf = 8 %,

E(Rm)= 12 %

Чи доцільно придбати акції?

Розв’язання.

Кожна акція у ринковому портфелі ризикових активів оцінюється за методом лінійної надійності таким чином, що її сподівана прибутковість обчислюється як:

E(Rj)= Rf + [E(Rm)-Rf]∙ß,

де E(Rj) – потрібна ставка прибутковості акцій (щоб їх доцільно було придбавати),

Rf – прибутковість безризикових інвестицій,

E(Rm) – прибутковість по ринку в цілому,

ß – бета-коефіцієнт акцій.

Підставивши дані, маємо:

E(Rj)= 0,08 + (0,12-0,08)∙0,8 = 0,104.

Отже, щоб акції було доцільно придбавати, прибутковість має бути не менше, ніж 10,4 %. Оскільки фактична доходність акцій 11 %, що більше, ніж 10,4 %, то їх доцільно придбати.

Відповідь: акції доцільно придбати.

 

Задача 4

Дано:

PV= 300 гр.од.,

n = 3 роки,

k = 15 %,

dp=12 %,

FVn=323 гр.од.

Чи доцільно придбати облігації ?

Розв’язання.

Поточна доходність облігації визначається за формулою:

dp=,

де dp – поточна доходність,

D – річний дохід,

PV – номінальна вартість облігації.

Звідси

D = , (1)     Кінцева доходність облігацій визначається за формулою:

FVk = , (2)

Підставивши D з формули (1) у формулу (2) маємо:

FVk = .

І, враховуючи дані задачі:

FVk = = 0.146.

Тобто, достатньо, щоб доходність облігації була 14,6 %. За умовами задачі ставка виплат за облігаціями 15 %, що перевищує 14,6 %, тому облігації доцільно придбати.

Відповідь: облігації доцільно придбати.

Задача 5

Дано:

E = 12 %, 

Hk=17 %

Tb= 1 рік,

W = 760 гр.од.,

I1=50 W,

I2=50 W,

t = 10 років,

Wl = 5% W,

Di= 240 гр.од.,

Зн. NPV - ?

PI – ?

Tок – ?

H - ?

Чи доцільно реалізовувати проект?

Розв’язання.

Е – ставка дисконту,

W – вартість судна,

Wl – ліквідаційна вартість судна,

Ziвитрати на i-му кроці проекту,

Iiінвестиції на і-му кроці проекту,

Si - річні експлуатаційні витрати,

Hkкритеріальне значення доходності проектів судноплавної компанії,

Tb – термін будівництва,

t – термін експлуатації,

Di – прибуток + амортизація на i-му кроці проекту (річна експлуатаційна виручка);

NPV – чистий дисконтований доход,

PІ – індекс доходності,

Ток – термін окупності проекту;

Н – внутрішня ставка доходності,

Z – зведені витрати;

Р – дисконтований прибуток.

Для визначення показників оцінки реалізації проекту використаємо відповідні формули і для зручності заповнимо розрахункову таблицю для визначення показників ефективності інвестицій (табл.1).

Чистий дисконтований доход NPV:

,

Враховується  часовий чинник: чим раніше будуть надходити доходи, тим вищим буде значення NPV і тим кращим вважається проект. Проект вважається привабливим, якщо NPV > 0. Чистий дисконтований доход NPV за весь термін реалізації проекту показує суму одержаного грошового потоку (доходи мінус інвестиції).

Оскільки протягом року відбувалось будівництво, то доходи з’явились, починаючи з другого року інвестування, витрати ж – з першого (в розмірі 50 % від вартості судна, див.табл.1), і термін інвестування Tb + t, тобто в нашому випадку:

 

Таблиця 1

Розрахункова таблиця для визначення показників ефективності інвестицій

Поряд ковий номер року

Інвестиціїгр.од.

Надход-ження

від

проекту

(реаліза-

ція),

гр.од.

Собівар-

тість

вироб-

ництва,

гр.од.

Ставка дисконту,

%

Коефі-цієнт приве­дення

Прибуток, приведений до умов 1-го року, гр.од.

Доходи, приве­дені до поточного року, гр.од.

Витрати, приве­дені до

поточного року, гр.од.

Інвестиції, приведені до поточного року, гр..од.

з урахуван-ням інвес-тиційних витрат

без урахування

інвестиційних

витрат

по роках

наростаю-

чим підсумком

i

Ii

Di

Si

E 

(гр. 3-гр.2 -гр.4)*гр. 6

(гр. 3-гр.4)* *гр.6

гр.8+попер. гр.8

гр. 3* гр.6

(гр.2+гр.4)*

*гр.6

гр.2*гр.6

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1011

380

380

-

-

-

4-

-

-

-

-

-

-

240

240

240

240240

240240

240240

240

-

107

107

107

107

107

107

107

107

107

107

12 12 12 12

12

12

12

12

12

12

12

0,893 0,797 0,712

0,635

0,567

0,507

0,452

0,404

0,361

0,322

0,287

-339,34

-196,86

94,70

84,46

75,41

67,43

60,12

53,73

48,01

42,83

38,17

0

106,00

94,70

84,46

75,41

67,43

60,12

53,73

48,01

42,83

38,17

0

106,00

200,70

285,16

360,57

428,00

488,12

541,85

589,86

632,69

670,86

-

191,28

170,88

152,40

136,08

121,68

108,48

96,96

86,64

77,28

68,88

339,34

388,14

76,18

67,95

60,67

52,25

48,36

43,23

38,63

34,45

30,71

339,34

302,86

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Разом

760

2400

1070

-

-

28,66

670,86

-

1210,56

1179,91

642,2

Виходячи з отриманих даних таблиці 1, маємо:

чиста приведена вартість проекту є сумою по стовпцю 7:

NPV = 28,66 (гр.од.).

Отримане значення NPV>0, тому за чистою приведеною вартістю проект варто реалізовувати.

Індекс доходності – інший спосіб оцінки привабливості капіталу. Індекс доходності PI показує, у скільки разів доходи (обсяг реалізованої продукції), одержані від реалізації проекту, перевищують вкладені інвестиції.

Індекс доходності PI визначається за формулою:

Проект рекомендується приймати, якщо PI > 1.

В нашому випадку – це відношення суми стовпця 10 до суми стовпця 11:

PI = = 1,03.

Отримане значення PI>0, тому за індексом доходності проект варто реалізувати.

Термін окупності досягається на тому кроці розрахункового періоду, коли значення критерію "індекс доходності" превищить одиницю: PI > 1. Термін окупності показує період, після якого доходи (обсяг реалізованої продукції) від реалізації перевищать інвестиційні затрати.

Термін окупності Ток дорівнює такій кількості років дії проек­ту, для якої елемент стовпця 9 дорівнює або починає перевищувати
дисконтований обсяг інвестицій (642,2 гр.од.):

Ток =10 років.

Внутрішня ставка доходності H визначається як розрахункова ставка процентів, за якої капіталізація доходів, які регулярно отримують, дорівнює інвестиціям, тобто Н визначається з рівняння:

,

Таким чином, визначається максимально можлива ставка дисконтування проекту. Показнк H являє собою перевірочний дисконт (процент внутрішньої доходності інвестицій), при якому доходи від інвестиційного проекту дорівнюють початковим інвестиціям у проект.

Підставимо дані нашої задачі:

, шляхом складних математичних перетворень маємо   Н = 27 %.

Отже отримане значення H>Hk (27 %>17 %), тому проект доцільно реалізовувати.

Відповідь: NPV = 28,66 (гр.од.), PI = 1,03,   Tок =10 років,      H = 27 %.

Проект доцільно реалізовувати за всіма показниками.

Список використаної літератури:

  1. Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч.посібник. – К.: КНЕУ. – 2000.
  1. Доленко Г.О., Заславський В.А., Тимашов О.О. Основи інвестиційного менеджменту. Методичні рекомендації з курсу “Менеджерські системи”. – К:КНУ ім. Т.Г.Шевченка. – 2001.
  1. Огляд фондового ринку / Газета “Цінні папери України”. - № 9 (198). -7 березня 2002 р.
  1. Татаренко Н.О., Поручник A.M. Теорії інвестицій. - К.: КНЕУ. – 2000. – 168с.
  1. Фінансовий менеджмент./За ред. Проф. Г.Г.Кірейцева. – Київ:ЦУЛ. -2002. – 496 с.
  1. Щукін Б. М. Інвестування: Курс лекцій. — К.: МАУП. – 2004. – 216 с.
заказать отчет по практике недорого, решение задач по математике, решение задач по экономике, заказать бизнес-план, написание контрольных по праву, выполнение курсовых работ, Заказать курсовую работу по экономике, заказать базу данных, заказать написание программы, Дипломные работы на заказ, Заказ дипломной работы, Диплом на заказ, Заказать дипломную работу, Заказать реферат недорого, Заказать курсовую работу, Выполнение авторских научных работ, заказать контрольную работу, решение задач, заказать реферат, замовити написання магістерської роботи, недорого написати магістерську, недорого написати курсову, недорого дипломні,

База готовых работ: