logo (068) 202 57 83     (095) 710 36 67
help
Заявка
help
Viber
help
Skype
email_icon
E-mail
Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
Мы профессионально позаботимся о Вашей успешности 24 часа в сутки 7 дней в неделю

Парадокси визначення поняття "фольклор" (за сторінками підручників, словників. енциклопедій) - практичне

Заказывай работу ТУТ

 

Зміст

Вступ...............................................................................................................3

1. Генезис визначення поняття "фольклор" та його значення..................5

2. Дослідження визначення поняття "фольклор" на сторінках підручників, словників, енциклопедій..........................................9

3. Парадокс поняття „фольклор” в сучасній науці і літературі..............13

Висновок......................................................................................................17

Список використаних джерел та літератури............................................19


Вступ

Замість слів усна народна творчість часто говорять фольклор що в перекладі з англійської мови означає народна мудрість, народне знання.

Розуміють цей термін по-різному: іноді за ним розуміють будь-яке народне мистецтво – танці, музику, різьбу по дереву і навіть вірування. Вітчизняні вчені традиційно називають фольклором тільки словесною (усною) творчістю.

Усне, народне і творчість - три слова, три характеристики, три якості.

Фольклор є важливою складовою частиною культури народу. «Фольклор — одна з найтриваліших і всеохоплюючих систем духовного життя народу, тісно зв’язана з народним побутом (як окремою системою), з літературою (яка, зрештою, витворилась з фольклору і зберігає з ним тісний зв’язок на всіх етапах свого розвитку) та ін.»

До цього часу в науці, словниках, літературі і енциклопедіях не існує чіткості чи одностайності щодо того, які сфери народного знання окреслюються цим поняттям. Це пов’язано з тим, що у більшості західноєвропейських наук під поняттям «фольклор» розуміють не тільки усне словесне мистецтво народу, а духовну творчість у поєднанні з матеріальною, з урахуванням елементів побуту, знарядь праці, особливостей побудови житла тощо.

Пріоритетними напрямками сучасної української фольклористики є дослідження основних закономірностей розвитку фольклору, його суспільної, ідейної та естетично-виховної функції в різні періоди історичного буття народу; вивчення національних особливостей фольклору, місця в міжнародному науковому процесі його окремих жанрів, творів, тем; висвітлення стану українського фольклору в сучасному глобалізованому світі; розгляд фольклорно-літературних взаємозв’язків, ролі народної творчості в розвитку культури тощо (В. Бойко, О. Бріцина, О. Вертій, Я. Гарасим, C. Грица, О. Дей, М. Дмитренко, Л. Дунаєвська, А. Іваницький, С. Мишанич, Г. Нудьга, В. Осадча, Ф. Погребенник, В. Погребенник,М. Лановик, З. Лановик, Є. Луньо, Р. Кирчів, М.Чорнопиский, І. Хланта та ін.).

Наприклад, С. Грица характеризує сучасний стан української фольклористики поглибленим вивченням давніх пластів фольклору, класичних і новітніх форм художнього відображення дійсності, увагою до історії наукової галузі, з’ясуванням природи фольклору, його пізнавальних можливостей, національної та жанрової специфіки, функціонування в обрядах, комунікативної ролі в суспільстві, родині, міжособистісних взаєминах тощо [1, с.62-80].

Фольклор, як правило, виявляється у вигляді “фольклорних діалектів" (Ю. Ледняк), отже, має регіональну специфіку. Регіон – це соціальний та географічний простір, в якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження та трансляція норм життя.

На вивчення місцевої народнопоетичної традиції спрямовані наукові розвідки сучасних дослідників, різні погляди яких створюють парадокс визначення поняття "фольклор", що і є метою нашого дослідження.

Висновок

Фольклор – народна мудрість, народне знання – поняття, що позначає різного при явища народної культури.

Запропоновано археологом Вільямом Джоном Томсен у 1846 р. Термін фольклор зазнав еволюції, обсяг якої позначається видами народної

В сучасній науці офіційно термін "фольклор" прийнятий визначається  у широкому і вузькому значеннях. У першому – це визначення всієї неписаної історії народу, переважно неписаною історії примітивних епох, у другому – відноситься до давніх звичаїв, звичаям, обрядам і церемоній минулих епох, що перетворився в забобони і традиції нижчих класів цивілізованого суспільства.

Спочатку розширювальна тенденція привела до охоплення терміном всіх явищ матеріальної і духовної культури народу, потім вводилися обмеження поняття (частіше - областю духовної культури), аж до закріпився на довгий час тлумачення його як народної словесності, поезії, уснопоетичної народної творчості і т. п.

У сучасній науці, літературі і словниках США, Західної Європи, Латинської Америки співіснують різні визначення цього терміна (від найширших до гранично обмежених), проте переважає уявлення про фольклор як про "реліктив", пережитки первісної культури в духовній культурі цивілізацій.

Деякі вчені вживають його в універсальному значенні народного знання, народних традицій і т. п.

Поряд з цим спостерігається тенденція поширювати поняття фольклор на всі види народної художньої творчості (прикладне мистецтво "образотворчий фольклор"). Незалежно від обсягу позначаються терміном "фольклор" види народної культури, виходячи з розуміння фольклору як соціально обумовленої і історично розвиваючої форми творчої діяльності народних мас, яка характеризується системою специфічних ознак: колективність творчого процесу як єдність особистого і масової творчості, усність передачі, традиційність, поліелементность, полі функціональність тощо.

Фольклор як культура народних мас не ототожнюється з масовою культурою і значною мірою протистоїть їй як форма творчої діяльності

Список використаних джерел та літератури

  1. Грица С.Й. Ендогенна природа фольклору / С. Грица // Філософська і соціологічна думка. – 1994. – № 7-8. – С. 62-80.
  1. Гусев В.Е. Фольклор (История термина и его современные значения) // Советская этнография. – 1966. - № 2. – С. 3-24.
  1. Дмитренко М.К. Українська фольклористика: Акценти сьогодення / М.К. Дмитренко: Розвідки, статті. – К.: Вид-во "Сталь", 2008. – 236 с.
  1. Єрмоленко С. Фольклор і літературна мова / С.Єрмоленко. – К.: Наукова думка, 1987. – 245 с.
  1. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник / В.В. Жайворонок. – К.: Довіра, 2006. – 703 с.
  1. Кагаров Е.Г. Що таке фольклор? // Художній фольклор Т 4, 5 М, 1929.
  1. Костина А.В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества / А.В. Костина. – М.: Едиториал УРСС, 2005. – 352 с.
  1. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром'як, Ю.І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ "Академія", 1997.
  1. Медриш Д. Литература и фольклорная традиция. Вопросы поэтики / Д. Медриш. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1980. – 296 с.
  1. Погребенник В. Традиційна українська культура у творчості Олекси Стороженка / Погребенник В. – С. 2-7.
  1. Поздеев В.А. Третья культура: Фольклор. Постфольклор [Электронный ресурс] / В.А. Поздеев // Сайт Государственного республиканского центра российского фольклора (ГРЦРФ). – Режим доступу: http://www.centrfolk.ru/kong_pozdev.htm
  1. Потебня А.А. Из записок по теории словесности / А.А. Потебня. – Х., 1905.
  1. Скиба О.В. Історія української літератури та літературно-критичної думки першої половини XIX століття / О.В. Скиба. – К.: ЦНЛ, 2006. – С. 43-58.
  1. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – Радянська школа. – К.: 1965.
  1. Стравинский И.Ф. Мысли из "Музыкальной поэтики / И.Ф. Стравинський : Статьи и материалы; Сост. Л.С. Дьячкова. – М.: Советский композитор, 1973. – 528 с.
  1. Сучасний словник літературознавчих термінів. / Автор-укладач М.Ф. Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.
  1. Українська фольклористика. Словник-довідник / Укладання і загальна редакція Михайла Чорнопиского. – Тернопіль, 2008. – 448 с.
  1. Штонь Г. Фольклор і модерн / Г. Штонь // Сумісність художніх кодів. – Дніпро. – 1981. – № 1. – С. 138-143.

База готовых работ: