logo (068) 202 57 83     (095) 710 36 67
help
Заявка
help
Viber
help
Skype
email_icon
E-mail
Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
Мы профессионально позаботимся о Вашей успешности 24 часа в сутки 7 дней в неделю

Екологічний менеджмент - контрольна робота

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

1. Концепція сталого розвитку в контексті екологічного менеджменту

Існуюча екологічна ситуація і тенденції її зміни багато в чому визначаються промисловим виробництвом і господарською діяльністю в цілому. Незважаючи на окремі успіхи і досягнення, загальна картина тут продовжує погіршуватися, що веде до подальшого розвитку екологічної кризи в світі.

У міжнародних документах менеджмент визначається як наука і мистецтво досягати поставлених цілей, використовуючи працю, мотиви поведінки та інтелект людей. Екологічний менеджмент можна визначити як внутрішньо мотивовану, ініціативну результативну діяльність економічних суб'єктів (підприємств, фірм, виробничих об'єднань, окремих підприємців), спрямовану на досягнення їх власних екологічних цілей і програм. Основна мета екологічного менеджменту при цьому полягає в скороченні впливу на навколишнє середовище таким чином, щоб мінімізувати збитки та ризики підприємства.

У свою чергу, систему екологічного менеджменту прийнято визначати як частина загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури (прийоми), процеси і ресурси, необхідні для розробки, впровадження, досягнення цілей екологічної політики, її перегляду і коректування. У світовій практиці екологічний менеджмент розглядається виключно як добровільно застосовуваний інструмент зниження антропогенного впливу на навколишнє середовище. У найзагальнішому вигляді екологічний менеджмент можна визначити як комплексну різнобічну діяльність, спрямовану на реалізацію екологічних цілей, проектів і програм.

Особливе місце в процесі становлення концепції сталого розвитку займає проблема її інформаційно-аналітичного наповнення. Більш того, роль системи соціальних, економічних, екологічних, інституційних показників-індикаторів сталого розвитку не може бути зведена лише до інформаційного обслуговування процесів переходу до нової концепції розвитку. Формування системи індикаторів фактично служить своєрідним зазначенням стратегічного напрямку глобального сталого розвитку. При цьому виникає потреба у створенні системи інформаційно-аналітичного управління сталим розвитком посредствам формування інститутів (суб'єктів управління) та механізмів їх взаємодії (комунікацій).

Концепція – це  система поглядів, те або інше розуміння явищ, процесів, єдиний визначаючий сенс.

Нині, як правильно констатують вчені, система управління в природоохоронній сфері повинна зазнати радикальних перетворень разом з іншими відносинами в суспільстві. їхня необхідність обумовлена зміною пріоритетів, тим, що ідеологія, яка лежить в основі адміністративно-командної системи, зайшла в очевидну суперечність з вимогами розвитку продуктивних сил і життєзабезпечуючими нормами прав людини.

Як справедливо відзначають вітчизняні провідні економісти-екологи, у даний час Україні вкрай необхідна еколого-економічна модель ринкових реформ. Тільки на цій основі можна досягти збалансування в напрямку оптимізації взаємин людини з природою. Слід зазначити, що ще, використовуючи парадигми Адама Сміта, неокласичні економісти вважали, що основний напрямок суспільних інтересів - зміна стилю життя, а, отже, і відносин до споживання ресурсів, забруднення середовища, що генерується вільним ринком.

Перебороти глобальну екологічну кризу окремими діями неможливо, тому необхідна консолідація зусиль, спрямована на трансформацію екологічної свідомості громадян. Однак, це може відбутися лише в тому випадку, якщо буде існувати визначена ідеологічна домінанта сталого розвитку України - якісно нова ідеологія управління природоохоронною діяльністю, побудована на фундаменті пріоритету природних національних цінностей з урахуванням стратегії загальнодержавних завдань.

Сталий розвиток - це такий розвиток, який задовольняє потреби теперішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Є й більш короткі визначення сталого розвитку, що відображають його окремі важливі економічні аспекти:

-                 розвиток, який не покладає додаткові витрати на наступні покоління;

-                розвиток, який мінімізує негативні екологічні наслідки;

-                розвиток, який забезпечує постійне просте і / або розширене відтворення виробничого потенціалу на перспективу;

-                розвиток, при якому людству необхідно жити тільки на відсотки з природного капіталу, не зачіпаючи його самого.

Концепцію сталого розвитку часто пов'язують лише з вирішенням екологічних проблем. Між тим, модель сталого розвитку, як і будь-яка соціальна модель, являє собою систему інтегрованих компонентів, їх істотних відносин і зв'язків, що відображають основний зміст процесів збалансованого соціально-економічного та екологічного розвитку. У той же час згідно короткому визначенню сталого розвитку суспільства, суть його в задоволенні потреб сучасного покоління без нанесення шкоди майбутнім поколінням людей. Таким чином, двома найважливішими ідеями, що лежать в основі концепції сталого розвитку, є наступні:

- вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем і досягнення рівноваги між ними для забезпечення якісного рівня життя людини;

- впровадження зобов'язань нинішнього покоління, які гарантують таке заощадження природних, соціальних і економічних ресурсів, щоб рівень добробуту майбутніх поколінь залишався не нижче ніж сучасний.

Концепція екологічного менеджменту являє собою систему принципів, теоретичних положень і практичних необхідних і достатніх для прийняття і застосування нормативних правових актів у галузі екологічного менеджменту рекомендацій, які розробляються на основі єдиного методологічного підходу з використанням діючих правових норм.

Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина - господарство - природа, що забезпечує перехід до такого способу взаємодії природи і суспільства, який характеризується як епоха ноосфери.

Україна може забезпечити сталий розвиток винятково шляхом ефективного використання усіх видів ресурсів, структурно-технологічної реструктуризації виробництва, використання творчого потенціалу всіх членів суспільства для розвитку і процвітання держави.

Ідея сталого розвитку стосується не лише сучасності: вона адресована як поколінням, що живуть зараз, так і прийдешнім. Це ідеологія рівноправності всіх поколінь і всіх людей кожного покоління, справедливості в просторі і в часі, ефективного використання потенційних можливостей, збалансованості суспільного розвитку і збереження природи.

До складу цільових параметрів сталого розвитку необхідно включати характеристики стану навколишнього середовища, екосистем і природоохоронних територій. їм належать показники: якості атмосфери, вод, територій, що знаходяться в природному і зміненому стані, кількості біологічних видів, що знаходяться під загрозою зникнення і т.д.

Разом з тим, існуюча в Україні система показників стану навколишнього середовища, за оцінками фахівців, не відповідає сучасним вимогам формування системи сталого розвитку України, які базуються на принципах міжнародної Конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку. Актуальним стає впровадження інтегрованих показників сталого розвитку, що створило б можливість узгоджено розглянути проблеми стану середовища і соціально-економічного прогресу держави в контексті реалізації основних завдань сталого розвитку України. На даному етапі міжнародне співтовариство розглядає показники стану навколишнього середовища як комплексний інструментарій для виміру і репрезентації еколого-економічних тенденцій в країні. Виходячи з цих позицій, можна виділити три основні типи показників:

• показники сучасного екологічного стану, що визначають діючі екологічні параметри;

• показники впливу чи тиску, що відбивають антропогенний вплив на навколишнє середовище;

• показники, що регулюють вплив на навколишнє середовище і за допомогою яких можна визначити, як різні агенти реагують на специфічний вплив.

Таким чином, основні завдання сталого розвитку полягають у:

• забезпеченні динамічного соціально-економічного зростання;

• збереженні навколишнього природного середовища;

• раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і прийдешнього поколінь через побудову високоефективної економічної системи, що стимулює продуктивність, науково-технічний прогрес, соціальну спрямованість.

Вирішення основного завдання передбачає:

• забезпечення сталого розвитку регіонів і поселень;

• макроекономічні перетворення і державний протекціонізм;

• формування економічно орієнтованої політики держави;

• забезпечення духовного, фізичного розвитку людини і його соціальних гарантій;

• міжнародне співробітництво.

Таким чином, забезпечення виходу України з економічної кризи, продовження курсу реформ і досягнення економічного зростання можливо лише за умови удосконалення системи державного регулювання, проведення змістовних і послідовних структурних перетворень, у тому числі і в природоресурсній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Клайн Л. Глобалізація: виклик національним економікам / http://www.ptpu.ru/Issues/6_98/pu6_18.htm

2. Липський П.Ю. Підготовка кадрового екологічного менеджменту для реалізації сталого розвитку України. / / Екологічний вісник. - 2003. - № 3-4. - С.22-27.

3. Пахомов В.П., Ріхтер К.К. Економіка природокористування та екологічний менеджмент. СПб.: Вид-во С.-П. ун-ту, 1999. - 488 с.

4. Саломон К. Культурна експансія та економічна глобалізація / / Світова Економіка та Міжнародні Відносини. - 2000. - № 1. - С.107-108.

5. Тейт А. Глобалізація - загроза чи нові можливості для Європи? / / Http://www.ptpu.ru/Issues/5_98/pu12.htm

База готовых работ: