logo (068) 202 57 83     (095) 710 36 67
help
Заявка
help
Viber
help
Skype
email_icon
E-mail
Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
Мы профессионально позаботимся о Вашей успешности 24 часа в сутки 7 дней в неделю

Контрольна робота з Податкового менеджменту

ЗМІСТ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ.. 3

1. Міжнародне податкове планування. 3

2. Порядок визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток. 6

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ.. 14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРА.. 17


ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Міжнародне податкове планування

Податкове планування – це, по-перше, стан формування податкової політики підприємства, який передбачає визначення сум податкових платежів на плановий період, зокрема: податків, що їх відносять на витрати виробництва та обігу; податкових платежів, що їх відносять до ціни реалізації продукції (податок на додану вартість, акцизний збір тощо); податків на прибуток, загальної суми податкових платежів; а по-друге – вибір між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і розміщення його активів з метою досягнення найнижчого рівня податкових зобов’язань, що виникають при цьому. В основу податкового планування покладено максимальне використання пільг та реалізацію оптимізаційних податкових схем.

Методика, інструменти та схеми реалізації податкового планування значною мірою залежать від його виду. У практичній діяльності підприємства можуть використовувати різні види податкового планування. Науковці по-різному класифікують податкове планування. Так, класифікацію Оліховського В.Я. наведено на рис. 1 [5, с.147].

Звернемо увагу на ознаку класифікації – сфера застосування, за якою податкове планування поділяється на два основні види: міжнародне та внутрішньодержавне.

Міжнародне податкове планування – це [6, с.32]:

− вибір між різними варіантами і методами здійснення фінансово-господарської діяльності і розміщення активів, напрямлених на досягнення якнайнижчого рівня податкових зобов’язань, які при цьому виникають;

− зниження глобального податкового тягаря фізичних і юридичних осіб, яке допускається законодавством з метою максимізації їх сукупних доходів, одержаних у всіх юрисдикціях ведення зовнішньоекономічної діяльності;

− податкове планування, яке поширюється на зовнішньоекономічні операції суб’єктів підприємництва.


 

Рис. 1. Класифікація видів податкового планування


 

У міжнародній практиці одним із шляхів зменшення податкового навантаження на підприємство є вибір місця реєстрації. Цей напрям безпосередньо пов'язаний з регіональною диверсифікацією діяльності підприємства, що дає змогу використовувати податкові переваги окремих територій. Насамперед, маються на увазі спеціальні (вільні) економічні зони й території пріоритетного розвитку.

Пріоритетними видами економічної діяльності на цих територіях є: сільське господарство; добувна промисловість; харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів; виробництво деревини та виробів з деревини; хімічна промисловість; металургія; машинобудування та приладобудування; транспорт та зв'язок; туристсько-рекреаційна сфера. Основним чинником, який сприяє залученню інвестицій на території ВЕЗ та стимулюванню підприємницької діяльності, є податкові пільги для суб'єктів підприємництва, визначені в кожній зоні. Вони стосуються: податку з прибутку, податку на додану вартість, оподаткування інвестицій, ввізного мита, земельного податку, окремих місцевих податків та деяких інших. Проте умови надання податкових пільг щодо тих чи інших податків у різних ВЕЗ різні.

Під напрямами в офшорному бізнесі розуміють розроблення схем податкового планування в експортно-імпортних операціях або пошук нових можливостей формування витрат підприємств-виробників через офшорні компанії з подальшим вивільненням оборотних коштів.

Вибір оптимальної структури капіталу – це раціональне співвідношення власних та позикових ресурсів, яке дає змогу отримати максимальну прибутковість, рентабельність, фінансову стійкість та високі показники ліквідності та платоспроможності. Власні кошти підприємства – це кошти, за допомогою яких підприємство здійснює свою діяльність. Під залученими коштами розуміють кошти, які підприємство залучило шляхом взяття в кредит, попередньої оплати інших підприємств.

Для досягнення оптимізації в структурі капіталу використовують відповідні методи податкового планування.

Вибір видів діяльності, якими підприємство займатиметься, передбачає необхідність обрання саме тих видів, оподаткування яких несе мінімальний рівень податкового навантаження на підприємство, за рахунок використання різних ставок і об’єктів оподаткування. Залежно від різних видів діяльності, якими займається підприємство, воно сплачує різні суми податкових платежів.

2. Порядок визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток

Розділ ІІІ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (далі - Кодекс) визначає, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду на підставі певних документів та складаються з:

- доходу від операційної діяльності;

- інших доходів за винятком доходів, визначених у ст. 135 та 136 Податкового кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

- дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються Кодексом;

- дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу);

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Інші доходи включають:

- доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6  п. 153.3 ст. 153 Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

- доходи від операцій оренди/лізингу;

-суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

- вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно з Кодексом мають пільги з цього податку.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її  частини)  за наслідками  звітного  податкового періоду,  в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Ці положення не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів;

- суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;

- суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів;

- фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду;

- суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

- суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;

- доходи, визначені відповідно до ст. 146, 147, 153 і 155-161 Кодексу;

- доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

- дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;

- інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Ст. 152 Податкового кодексу визначає порядок обчислення податку на прибуток, а саме:

1. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151 Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до розділу 12 Кодексу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

2. Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу 12 Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

3. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими розділом 12 Кодексу, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

4. Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи.

5. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами розділу 12 та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

6. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

7. Вибір порядку сплати податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

8. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

9. У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє податкові органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.

10. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому платник податку або відокремлений підрозділ подає податковому органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

11. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник  податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

12. У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при  обчисленні об'єкта  оподаткування  відповідно  до  положень цього розділу,  взагальній сумі таких витрат цього платника податку,  визначених  у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.

13. Нерезидент щороку отримує від органу державної податкової служби підтвердження українською мовою щодо сплати податку.

14. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

15. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім:

- виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року;

- у разі якщо особа ставиться на облік органом державної податкової служби як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду;

- якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації;

- для виробників сільськогосподарської продукції, зареєстрованих як платники фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції.

16. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, - така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів.

17. Платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:

- до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані  з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);

- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

18. У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

19. У разі якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, використані не за цільовим призначенням, такі кошти зараховуються до бюджету в першому кварталі наступного звітного року.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Використовуючи лекційний матеріал теми 6 “КОНТРОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ” і питання 6.3. “Відповідальність за несплату податків та інших платежів до бюджету та позабюджетних фондів”, або ж глави 11 та 12 Податкового кодексу України та наведені у табл. 1 нижче дані, необхідно визначити величину коштів, яку необхідно перерахувати до бюджету:

- при несплаті самостійно визначеного платником податкового зобов’язання.

Таблиця 1

Дані для розрахунку штрафу та пені при несплаті самостійно визначеного платником податкового зобовязання

№ варі-анту

Назва обовязкового платежу

Сума податкового зобов’язання заявлена у декларації або розрахунку, тис. грн.

Звітний період виникенення податкової недоїмки

(місяці та рік)

Дата сплати податкового зобов’язання (день, місяць та рік)

Величина облікової ставки,%

18

ПДВ

2,9

06. 2011

12.11.2011

125,0

- при донарахуванні суми податкового зобов’язання контролюючим органом (табл. 2).

Таблиця 2

Дані для розрахунку штрафу та пені при визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання

№ варі-анту

Назва обов’язкового платежу

Сума податкового зобов’язання заявлена у декларації або розрахунку, тис. грн.

Сума податкового зобов’язання визначена податковим органом, тис. грн

Звітний період виникнення податкової недоїмки (місяці та рік)

Дата сплати визначеного податкового зобов’язання (день, місяць та рік)

Вчинення порушення протягом останніх 1095 днів

Величина облікової ставки, %

18

ПДВ

2,9

5,9

06. 2011

12.11.2011

Вдруге

125,0

Суми, які необхідно визначити, складаються із недоїмки, штрафу та пені. При розрахунках необхідно використовувати діючу нормативно-правову базу.

Рішення:

Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

1. Згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 129.1.1 ст. 129.1 Податкового кодексу України, нарахування пені при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Припустимо, що платник податків погасив суму податкового зобов’язання через 5 днів після настання строку її погашення, тоді величина коштів, яку необхідно перерахувати до бюджету при несплаті самостійно визначеного платником податкового зобов’язання = (2900 (сума недоїмки) + 20% × 2900) + 5 × 120% × 120 = 4200 грн.

2. Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно п. 129.1.2 ст. 129.1 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження, на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 п. 129.1 ст. 129, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Припустимо, що платник податків погасив суму податкового зобов’язання через 5 днів після настання строку її погашення, тоді величина коштів, яку необхідно перерахувати до бюджету, при донарахуванні суми податкового зобов’язання контролюючим органом = 5900 (сума недоїмки) + 50% × 5900 (сума штрафу) + 5 × 120% × 125 (сума пені) = 5900 + 2950 +750 = 9600 грн.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Податковий Кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 р.

2. Бечко П.К., Лиса Н.В. Податковий менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М-во освіти і науки України, М-во аграр. політики України, Уман. держ. аграр. ун-т. - К.: Центр учбової л-ри, 2009. - 287 с.

3. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. для студ. екон. спец. усіх форм навчання / М-во освіти і науки України, Донбас. держ. машинобуд. акад. - Краматорськ: ДДМА, 2010. - 123 с.

4. Іванов Ю.Б., Карпова В.В., Карпов Л.Н. Налоговое планирование: принципы, методы, инструментарий: Монография. – Х.: ИНЖЭК, 2006. – 272 с.

5. Оліховський В.Я. Напрями реалізації внутрішньовиробничого податкового планування // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Стан і перспективи розвитку обліково-інформаційної системи в Україні”. - Т., 2010. - С. 146-151.

6. Паранчук С.В., Романів Є.М., Червінська О.С. Податковий менеджмент: Навч. посіб. / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т “Львів. політехніка”. - 3-те вид. доп. і переробл. - Л.: Львів. політехніка, 2009. - 285 с.

7. Футало Т.В., Крамченко Р.А., Сокульський В.М. Податковий менеджмент: Навч. посіб. / УКООПСПІЛКА, Львів. комерц. акад. - Львів: Вид-во Львів. комерц. акад., 2011. - 298 с.

База готовых работ: